Війна за «ватний» електорат: Що стоїть за розмовами про розкол в ОПЗЖ

Фото: УНИАН

Днями були оприлюднені результати двох зрізів громадської думки – один від Центру Разумкова, інший від Київського міжнародного інституту соціології. В обох лідерами залишаються діючий президент Володимир Зеленський і його попередник Петро Порошенко, однак в опитуванні «разумковців» Юрій Бойко з 14,5% на третій позиції, а в опитуванні КМІС – п’ятий з 9,6%. Його випередили не лише Юлія Тимошенко (11,9%), але й Ігор Смешко (10,4%). Здається, тут щось не так, адже у лютневому опитуванні КМІС Бойко був другим після Зеленського з 14,7%. У березневому опитуванні соціологи цікавилися у респондентів рівнем довіри до окремих політиків, і тут один із лідерів ОПЗЖ виявився третім після Зеленського і Юлії Тимошенко. Що ж змінилося за короткий проміжок часу?

Тут може бути кілька відповідей. Рейтинг Бойка міг піти донизу після блокування трьох телеканалів з пулу Козака-Медведчука, через що ОПЗЖ втратила значний медійний ресурс. Однак слід враховувати, що в арсеналі цієї політсили залишилися й інші потужні медійні ресурси (та й на опозиційні його запрошують), тому навряд чи рейтинг одного з лідерів «Опоплатформи» міг аж так обвалитися за ці місяці. Тому, ймовірно, відповіді слід шукати у процесах, які поки приховані від широкого загалу.

Як писав , один із чільних діячів ОПЗЖ Сергій Льовочкін останнім часом зблизився з президентським Офісом, його навіть називають ініціатором «патріотичного повороту» влади, одним із елементів чого стало блокування трьох телеканалів та санкцій проти причетних до них осіб. Цей поворот вигідний і Зеленському – соцопитування демонструють зростання рейтингу президента – і Льовочкіну, група якого внаслідок витіснення групи Медведчука має всі шанси посісти пануюче становище на проросійському електоральному полі.

У чому вигода влади? По-перше, Юрій Бойко, якого відносять до групи впливу Льовочкіна, виглядає досить зручним суперником для Зеленського на президентських виборах. Всі соцопитування показують, що в другому турі діючий президент зі значним відривом перемагає Бойка. У Медведчука є свій рейтинг, проте він надто малий, аби сподіватися на бодай якийсь успіх, а інших більш-менш рейтингових фігур у цьому таборі нема. Однак, вочевидь, у такого сценарію є противники. І 5-е місце Бойка у згаданому вище опитуванні, можливо, є сигналом з боку цих противників, що в разі ініціювання групою Льовочкіна розколу в ОПЗЖ так просто їй виборців не подарують.

Тут варто згадати, що у минулій Верховній Раді фракція «Опозиційного блоку», яка на той час складалася з різних груп, найчисельнішими з них були групи Фірташа-Льовочкіна та депутатів, які орієнтувалися на Рината Ахметова, також пережила розкол. У листопаді 2018 року з лав фракції виключили Льовочкіна і Бойка. Причина сварки – їхній союз з ОПЗЖ без узгодження з керівними органами політсили. Однак зараз ситуація дещо інакша: якщо частина, яка орієнтується на Медведчука, виключить депутатів з групи Льовочкіна, або навпаки, фракція просто поділиться і від конфлікту обидві частини матимуть суттєві рейтингові втрати. Тому, не виключено, що не буде формалізованого розколу, принаймні зараз, поки не йдеться про вибори.      

По-друге, на Банковій добре розуміють, що нинішній курс швидко зменшуватиме підтримку Зеленського і «слуг» серед тієї частини виборців, а вона досить значна, яка ніколи не голосуватиме за прозахідні політсили, проте якось впливати на цього виборця потрібно. Традиційно тут може бути два варіанта: перший – розколювати партії, яким симпатизує цей виборець і в такий спосіб зменшувати їхні шанси на перемогу на виборах; другий – приховано підтримувати ту з них, яка на даний момент вигідніша. 

раніше аналізував шанси нового політичного проєкту «Україна – наш дім», який анонсував соратник Рината Ахметова Борис Колесніков. Зараз точаться дискусії, чи має стосунок до цього проєкту безпосередньо найбагатша людина країни, чи це власна ініціатива Колеснікова. Утім, появу такої партії можна розглядати через призму вище сказаного: у групи Льовочкіна можуть намалюватися конкуренти не лише за електорат нинішньої ОПЗЖ, але й за можливість бути вигіднішими для влади. У випадку розколу в «Опоплатформі».       

Доречним буде нагадати, що Колесніков неодноразово доволі жорстко висловлювався на адресу Льовочкіна і Бойка. У лютому 2009 року Льовочкін і Колесніков були заступниками голови фракції Партії регіонів, і коли перший із них звинуватив колег у «корупційних діях» тодішньої влади, другий різко відповів: не йому говорити про корупцію, бо з повзунків у чиновниках, їздить на коштовному авто, але не може навіть задекларувати законну купівлю «Жигулів». А у грудні 2018-го Колесніков звинуватив Бойка в «стукацтві». На той час виключений з «Опоблоку» Бойко звернувся із заявою до поліції, в якій звинуватив керівництво партії у підробці документів та перешкоджанні діяльності політичних партій. У відповідь Колесніков у Фейсбук написав пост, в якому з-проміж іншого заявив: «У представників нинішньої влади всі «непристойні» місця у поцілунках від Бойка і Льовочкіна». І супроводив свій допис фрагментом з радянського кінофільму «Місце зустрічі змінити не можна», де ватажок банди підозрює підісланого міліціонера, що той «стукачок». Фрагмент завершується карикатурою на Бойка.

Жорстко проходився Колесніков по Льовочкіну та Бойку і в лютому 2019 року, коли в інтерв’ю the Babel пояснював, що цих двох попросили на вихід з «Опоблоку» за те, що пішли у «ЗаЖОП». Так і казав. Тож, не виключено, створення нового проєкту, про який днями розповів Колесніков, може мотивуватися бажанням завадити планам групи Льовочкіна одноосібно формувати за негласної підтримки влади політичний порядок денний для колишнього електорату Партії регіонів.