Медики без захисту: директор “Медзакупівлі України” лобіює бізнес “ДНР”
Так сталося минулого тижня, коли Державне підприємство «Медичні Закупівлі України» витратило 22 050 000 гривен на захисні медичні костюми, які нікого не захистять. Директор цього державного підприємства Арсен Жумаділов, користуючись новим законом про позаконкурсні закупівлі окремих груп медичних товарів, підписав договір на поставку 90 000 нібито захисних костюмів з підприємством ТОВ «Текстиль-контакт». Але варто уважніше подивитися, що ж це за підприємство.
«Текстиль-контакт» відома в Україні компанія, проте до медичних товарів не мають жодного відношення. Компанія зареєстрована в Києві, потужності виробництва розташовані в Чернігівській області. Директором компанії вказаний Дмитренко Олександр Миколайович. Серед іншого – він вказаний також директором компанії відокремленого підрозділу “ТК-ДОНБАС” Товариства з обмеженою відповідальністю “Текстиль-Контакт”. І вже ця дочірня компанія зареєстрована в Донецьку, на непідконтрольній Україні території. Більш того, вона продовжує свою діяльність протягом всього часу проведення бойових дій, при цьому регулярно платить податки в місцевий бюджет.
Журналісти раніше проводили розслідування діяльності цієї компанії у зв’язку з їх співпрацею з Російською Федерацією. «Текстиль-Контакт» продовжує під час війни закуповувати сировину з РФ і працювати як в Донецьку, так і в окупованому Криму. При цьому Олександр Соколовський, який є кінцевим бенефіціаром «Текстиль-контакт», спочатку брехав, що залишки тканини залишилися на складах в окупованому Донецьку, але потім зовсім забрехався. Журналістам вдалося довести – сировина закуповують у країни-агресора і зараз.
Виходить, що через державне замовлення, підписаний особисто Жумаділовим, гроші українських платників податків на оплату сировини йдуть прямо до Російської Федерації?
Поки цей матеріал готувався, пан Соколовський вирішив виправдати себе заздалегідь, написавши відразу про те, що, мовляв, журналісти знову будуть писати про зв’язок з “ДНР”. Очевидно, питання для нього дійсно болюче.
Але якби це дійсно допомогло захистити наших медиків, можливо питань було б менше. А далі ще цікавіше. Соколовскій, який зазвичай займався виключно пошиттям суконь і організацією Ukrainian Fаshion Week, згадав, що має зв’язки з медичною галуззю – зокрема в шостому скликанні Верховної Ради України він був помічником народного депутата України Бондарєва Костянтина Анатолійовича. А той, у свою чергу, володіє медичними компаніями ТОВ “ВЛОП” “Медіком” і ТОВ “Сента Фарм”.
До того ж Соколовський був членом експертної групи з питань удосконалення системи ProZorro, куди так само входив Жумаділов.
Можливо, саме так Соколовський і вирішив шити замість суконь захисні медичні костюми. До того ж отримати ласе бюджетне замовлення виявилося дуже просто: в самій заявці ДП «МЗУ» не були прописані чіткі технічні характеристики цих костюмів. Формулювання допускала максимально вільні параметри:
“Переможець має надаті документ з пунктами, що містять інформацію про відповідність запропонованого товару учасника медико-технічним вимогам замовника.
1. Копія декларації про відповідність предмета закупівлі вимозі технічного регламенту;
2. Копія сертифіката відповідності предмета закупівлі вимозі технічного регламенту (за наявності);
3. У разі відсутності документів, визначених п.1 та п.2 копія повідомлення про введення в обіг та експлуатацію предмета закупівлі, стосовно котрого НЕ віконані вимоги технічних регламентів, але використання якіх необхідне в інтересах охорони здоров’я (у разі, якщо предмет закупівлі включений до переліку лікарськіх засобів, медичних виробів та/або медичного обладнання, необхідного для здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникнення та поширення, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19)).”
Тобто наявність сертифікації захисних костюмів за міжнародними стандартами для глави державного підприємства Жумаділова зовсім не обов’язково. З їх точки зору досить того, що сам товар, який вони закуповують, внесений до переліку «необхідних для боротьби з (COVID-19)».
При цьому сертифікації цих захисних костюмів дійсно немає. А в сертифікаті, виданому «Текстиль-Контакт» Інститутом медицини праці імені Ю.І. Кундієва Національної Академії медичних наук України за тиждень до закупівель ДП «МОЗ», вказується: «не виконано вимоги технічного регламенту засобів індивідуального захисту».
При цьому на сайті самого інституту відсутній навіть реєстр сертифікованих товарів. Тобто захисні технічні характеристики цих костюмів залишаються непідтвердженими.
Сама закупівля на суму понад 22 мільйонів гривень також викликає питання. Хоча згідно із Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчіх АКТІВ України, спрямованих на запобігання виникнення та поширення коронавірусної хвороби (COVID-19) від 17.03.2020 року № 530-IХ, постанови КМУ «Деякі питання закупівлі товарів, робіт та послуг, необхідніх для здійснення ЗАХОДІВ, спрямованих на запобігання виникнення та поширення, локалізацію та ліквідацію спалахів, епідемій та пандемій коронавірусної хвороби (COVID-19) на территории України» від 20.03.2020 року № 225 (зі змінамі)», ця закупівля була проведена поза конкурсом, це не звільняло ДП «МЗУ» від необхідності проаналізувати кілька пропозицій на ринку перед проведенням закупівлі.
Навіть за цінами, які можна знайти у вільному доступі, середня ціна за аналогічний захисний одноразовий костюм становить від 1$ до 4$ за штуку в роздрібному продажі. Тобто максимальна ціна – 120 гривень за штуку з доставкою. Але не 245 гривень за один костюм, як зазначено в закупівлі ДП «МЗУ».
До того ж варто відзначити, що медичні організації в інших країнах намагаються закуповувати багаторазові, а не одноразові медичні захисні костюми.
А сертифіковані багаторазові захисні костюми є в Україні. І вони, на відміну від одягу «Текстиль-контакт», відповідають міжнародним протоколам сертифікації.
При цьому інші державні і комунальні підприємства закуповують у того ж «Текстиль-Контакт» Багаторазові захисні костюми по 495 грн / шт. Ось приклад одного з таких договорів:
Так чому ж бюджетні 22 млн. пан Жумаділов вирішив витратити на сумнівні одноразові балахони за завищеною ціною – невідомо. Можливо, справа в тому, що вести облік одноразових костюмів практично неможливо: тобто навіть якщо поставки таки будуть відбуватися партіями, як зазначено в договорі, то буде складно відстежити, скільки цих «чохлів» вже використано, а скільки ще треба поставити. Так поле для махінацій відкривається ще більше.
Цілком логічно, що пан Жумаділов так легко підписав договір на немаленькі гроші, тільки з метою лобіювання однієї компанії. Тому що попередній досвід його громадської діяльності і роботи свідчить про те, що не орієнтуватися на цьому ринку він не може.
Арсен Жумаділов після декількох років громадської діяльності в якості юриста кримськотатарської діаспори, став співпрацювати з міжнародними грантовими проектами. Після невдалих спроб протягнути пана Жумаділова на посаду заступника Михайла Саакашвілі (за часів, коли той очолював Одеську ОДА), він повернувся до грантової діяльності, в тому числі і в медичній сфері. Там він потрапив в команду Уляни Супрун.
Безпосередньо медпрепарати справді не закуповували ні Жумаділов, ні його заступник, але за інформацією джерел, після співпраці з USAID Жумаділов в МОЗ зберіг близькі стосунки з депутатом від «Голосу» Ольгою Стефанишин і близьким до Уляни Супрун активістом Дмитром Шерембеєм з всеукраїнської організації «Мережа ЛЖВ» ( «100% життя»).
Про те, що Жумаділов пішов на поводу у Стефанишин, говорить і той факт, що Стефанишин (лобіст американської компанії, яка поставляє в Україну дуже дорогі препарати для лікування гепатиту С) домоглася дворічної відстрочки скасування норми про закупівлю Міністерством охорони здоров’я ліків через міжнародні організації. Тим самим за фактом дозволили відомству Жумаділова ще два роки закуповувати ліки для українських громадян без конкурсних процедур безпосередньо у сумнівних міжнародних компаній.
Саме це крило «активістів» замішано в ряді міжнародних корупційних скандалів із закупівлями медичних препаратів.
Останній гучний скандал виник завдяки позиції особистого адвоката Трампа – Рудольфа Джуліані. Він всерйоз зацікавився і пообіцяв ініціювати незалежне розслідування за фактами розтрати грошей міжнародних фондів структурами, близькими до активістів USAID в Україні. Йдеться поки про те, що було частково відмито, частково – вкрадено 134 мільйони доларів.
З моменту початку роботи ДП «МОЗ» частина з цих закупівель відбувалася саме через підприємство, яке очолює Жумаділов.
Крім просто дружніх відносин нинішнього головного закупівельника ліків Жумаділова і грантоїда Шерембея пов’язують ще й фінансові відносини.
Так, з рахунків ДП «МЗУ» протягом минулого року було скоєно п’ять платежів по статті «безповоротна фінансова допомога» на загальну суму близько 5 000 000 гривень на рахунку «Центру громадського здоров’я при Міністерстві охорони здоров’я України».
І далі вже державна установа «Центр громадського здоров’я Міністерства охорони здоров’я України» через кілька тижнів після останнього траншу робить закупівлю на суму 4 803 704 гривень. Ця закупівля є досить специфічною, так як на момент, коли йде боротьба з коронавирусной інфекцією, закуповуют не апарати ШВЛ, і не засоби захисту медиків, а лот «Послуги з профілактики ВІЛ серед представників груп підвищеного ризику інфікування ВІЛ – чоловіків, що мають сексуальні стосунки з чоловіками (далі – ЧСЧ) в м.Києві». І виграє цей «конкурс» без всякого іншого учасника саме БЛАГОДІЙНА ОРГАНІЗАЦІЯ “100 ВІДСОТКІВ ЖИТТЯ. КИЇВСЬКИЙ РЕГІОН”. Так, та сама громадська організація одного Жумаділова.
Тобто виходить, що під час, коли волонтери збирають гроші на маски і рукавички для медиків, коли катастрофічно не вистачає тестів на коронавірус, голова ДП «Медичні Закупівлі України» надає «фінансову допомогу» для того, щоб його друг Шерембей закупив презервативи і тести для геїв на 5 000 000 гривень.
Однак чи допоможе це нашим медикам, які не дивлячись на витрачені 22 мільйони гривень, залишаться без належного захисту в цих кризових умовах?