Оцінка та експертиза: у чому різниця і відмінності

Проведення комплексу оціночних робіт, отримання експертних висновків у сфері економічної діяльності промислових та господарюючих суб’єктів, у сфері соціально-суспільних та побутових відносин є об’єктивною необхідністю в умовах соціально-економічного розвитку суспільства. Будь-які рішення щодо матеріально-технічних об’єктів приймаються на підставі реальних показників, наданих незалежними фахівцями (оцінювач, експерт). Дані показники є результатом проведення об’єктивного аналізу наявних даних щодо конкретного об’єкта та виконаних розрахунків, що підтверджують істинність результатів, що надаються.

Відмінність у поняттях «оцінка» та «експертиза»

Слід розрізняти дані, отримані в результаті проведення оціночних робіт по відношенню до об’єкта та дані, які є наслідком проведення необхідного комплексу експертиз для отримання об’єктивних показників, до яких входить і оцінна вартість.

Зокрема, результати проведення оцінки майна не можуть бути незаперечним доказом справжнього стану матеріально-технічного об’єкта для надання до судових інстанцій та контролюючих організацій. Проте висновок, виданий по завершенню проведення експертних досліджень, виступає як один з основних аргументів при змагальному розгляді взаємних претензій у майнових спорах між фізичними особами, суб’єктами господарювання, суб’єктами господарювання та державними органами.

Ще одна відмінність у поняттях «оцінка» та «експертиза» полягає у порядку звернення за наданням послуг до незалежних експертів. Оцінку може замовити будь-яка фізична та юридична особа самостійно, незалежно від сфери використання отриманих даних. Необхідність проведення незалежної експертизи визначає суд, визначаючи принцип проведення експертизи та необхідні для подальшого використання параметри процедури. Підставою призначення виробництва незалежної експертизи може бути висновок слідчого під час розгляду спірних ситуацій у межах розгляду майнових суперечок між фізичними та юридичними особами.

Основні критерії вибору організації

Знання цих відмінностей дозволяє визначати вибір на користь виконання необхідних процедур, і визначатися з вибором організації або фахівця для проведення необхідного виду робіт. Визначення кожної категорії фахівців та організацій, які надають послуги у сфері проведення експертних оцінок, прописано у законодавстві України.

Основними критеріями вибору організації, установи або окремого фахівця є їх професіоналізм та компетенція у потрібній замовнику сфері послуг. У разі вибору оцінювача замовник має право самостійно звернутися до нього з метою визначити вартість того чи іншого матеріального об’єкта. Основною умовою тут є обов’язкова робота оцінювача у складі суб’єкта оціночної діяльності (ТОВ чи ФОП). Цього вимагає закон. В іншому випадку, отримані результати не можуть бути розглянуті як попередні аргументи при зверненні до судових інстанцій.

Питання вибором незалежного експерта чи експертної групи у межах судового діловодства перебуває у компетенції державних судових органів. Поняття незалежний експерт у цій ситуації означає його самостійність під час виборів об’єкта дослідження, лише визначає самостійний порядок дій щодо досліджуваного об’єкта виходячи з фактичних даних.

У ситуаціях, пов’язаних із необхідністю офіційно підтвердити відповідність виробничої та комерційної діяльності встановленим вимогам і нормативам, як звіт для контролюючих організацій, замовник має право самостійно обрати фахівців, які здійснюють оціночну діяльність у рамках чинного законодавства.

Висновок

Висновок із вищесказаного розглянемо на прикладі нерухомого майна. Основна різниця полягає в тому, що оцінювач визначає виключно вартість нерухомості. Проте незалежна експертиза виконується щодо всіх дій із об’єктом, щодо якого проводиться дослідження, наприклад, стан конструцій або можливість поділу приміщення.

Простіше кажучи, оцінка необхідна для «внутрішнього користування» як необхідність представлення реального параметра вартості того чи іншого об’єкта на даний момент. Експертиза необхідна для отримання результатів, що використовуються як офіційні документи, що підтверджують справжній стан матеріально-технічного об’єкта. І визначають причинно-наслідковий зв’язок із діями щодо об’єкта із його станом на певний період часу, для надання в різні інстанції.