Вадим Денисенко: Закон про олігархів потрібен для зачистки політичного поля від конкурентів

Вадим Денисенко:  Закон про олігархів потрібен для зачистки політичного поля від конкурентів

Володимир Зеленський учора несподівано анонсував розробку Радою нацбезпеки і Офісом президента, разом з Антимонопольним комітетом дуже своєрідної ініціативи – «закону про олігархів». Що це за нововведення, і хто може постраждати, якщо такий закон буде ухвалений парламентом?

На мою думку, ідея появи такого законопроєкту «підказана» українській владі Михеїлом Саакашвілі, під час роботи якого на посту президента Грузії там був ухвалений закон про злодіїв у законі. Він передбачав можливість кинути за грати не за конкретний злочин, а тільки за те, що певні люди визначали себе злодіями в законі. Таким шляхом Саакашвілі тоді вирішив питання з системною злочинністю в своїй країні.

Безумовно, у Ігоря Коломойського ніхто не питатиме, «чи ви часом не олігарх». Гадаю, в цьому законі буде прописано низку норм, які дадуть змогу за якимись опосередкованими характеристиками встановити, чи має людина статус олігарха. І поступово змінити українське представництво у рейтингу журналу «Форбс» за політичними мотивами.

Серед засад цього закону буде, за моїми даними, така: людина, яка підпадає під визначення «олігарх», не матиме права брати участь у виборах, зокрема, фінансувати політичні сили. З одного боку, це прямий удар по Петрові Порошенку, бо, судячи з усього, цей закон продуманий не стільки проти олігархів, скільки для зачистки політичного поля. І цілком реально, що за умови його швидкого ухвалення п’ятому президенту буде заборонено балотуватися на наступних виборах глави держави і фінансувати зі своєї кишені свою чи будь-яку іншу політичну силу.Також можуть бути введені штучні обмеження по балотуванню олігархів. Наприклад, застава в мільярд гривень без права повернення в разі програшу.

Іншим принципом, який можуть закласти в закон «про олігархів», може бути заборона їм утримувати телеканали.

З іншого боку, закон дасть можливість Зеленському розповідати, що він позбудеться Коломойського чи інших олігархів. Насправді ж, з моєї точки зору, жодної серйозної боротьби з олігархатом «профільний» закон не забезпечить, а лише зачистить частину політичного поля від імовірних суперників нинішнього глави держави.

Тут є низка цікавих моментів. До прикладу, достатньо близький до Офісу президента Льовочкін підпадає під статус олігарха, але його можуть штучно з-під цього статусу вивести.  

А чи змінить статус Віктора Пінчука, впливи якого в Україні останніми роками зменшуються?

Пінчук, вважаю, під статус олігарха підпаде. Як і Дмитро Фірташ. Чого впевнено не можна сказати про Льовочкіна. І це може суттєво змінити розклад сил всередині «Опозиційної платформи – За життя» (депутатом парламенту від цієї партії є Льовочкін – Ред.) в бік перемоги останнього. Спочатку рішеннями влади були зачищені впливи і можливості Медведчука, а тепер може остаточно опинитися на маргінесі й Фірташ.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Який санаторій Трускавець краще обрати?

Кількох осіб зі складеного Радою нацбезпеки і оборони санкційного списку за причетність до контрабанди начебто позбавили українського громадянства і планують депортувати з країни. Наскільки законні такі жорсткі дії влади та які справжні мотиви керують Володимиром Зеленським?

Законодавство України дає президентові право позбавляти громадянства нашої держави осіб, які мають інший паспорт. І подібне час від час практикували попередні керівники держави. Так, 2017 року президент Порошенко припинив українське громадянство депутата Верховної Ради від Радикальної партії Андрія Артеменка, у якого виявили паспорт громадянина Канади.

Але то була разова акція, а зараз можемо отримати масове позбавлення паспортів України. І тут дуже цікаво, чи буде позбавлений українського громадянства, скажімо, Ігор Коломойський (який зізнавався, що має паспорти трьох держав – Ред.). Чи будуть забрані паспорти в осіб, які підпали під санкції РНБО як контрабандисти: скажімо, одесит Вадим Альперін. Йдучи далі, чи позбавлять українського паспорту народного депутата Олександра Куницького від «Слуги народу» (визнавав ізраїльське підданство – Ред.) і низки інших людей, от того ж мільярдера Костянтина Жеваго?

Тобто в історії з громадянствами підвішуються перспективи цілої групи впливових зараз осіб, політиків і бізнесменів, які мають іноземні паспорти.

Щодо чергової групи контрабандистів, тобто 12 осіб, проти яких Радбез учора запровадив санкції. Частина з них має стосунок до нардепа восьмого скликання Олександра Грановського. Переважно вони раніше працюваkи на митницях, були начальниками підрозділів. Назвати їх контрабандистами в нашому традиційному розумінні складно. Складається враження, що це люди, які просто з кимось не поділилися. Чи це так?

Це не зовсім так. Підсанкційні особи або раніше, або зараз були чи є задіяні у схемах на митниці. Однак при цьому вони є «номерами два, три» у певних групах, які курують контрабанду на різних напрямках. Насправді відбувається зачищення одних таких груп за ігнорування діяльності інших.

Говорячи про проблему контрабанди, нагадаю про результати дослідження Українського інституту майбутнього. Два роки ми вивчаємо, що ж таке контрабанда в Україні. Є усталений стереотип: існують якісь «поганий митник» і «поганий контрабандист», які реалізують різні схеми, і в результаті їхньої діяльності наша держава недоотримує величезні гроші. Насправді ситуація набагато глибша, і з її корінними причинами ніхто не збирається боротися.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Самолёт на пульте управления - какой выбрать?

Системну контрабанду в Україні можна умовно розділити на дві великі групи – «чорна» і «сіра». До перших мають відношення величезні мережі техніки чи електроніки, які всі ми знаємо. Була цікава заява крупної німецької компанії про те, що, за їхніми даними, жодна одиниця техніки не зайшла на нашу територію чисто. Фактично 80 відсотків айфонів на нашому ринку – за «чорними» схемами. І от саме в «чорних» схемах ті люди, проти яких зараз запроваджені санкції, фактично не задіяні. Вони мають відношення до схем «сірих». Це коли до нас заходить умовна тканина вартістю у 100 доларів, а її розмитнюють по 2 долари.

Загалом існують десь 12 видів контрабанди. Із них митниця має відношення приблизно до 5-6, не більше, а інші взагалі не пов’язані з державною митною службою. Кожна із цих схем потребує свого окремого рішення. Не можна знищити їх усі одним натисканням «кнопки».

Наведу класичний приклад – схему «піджаків», у якій мешканці прикордонних територій виїздять до умовних Польщі чи Угорщини і звідти на собі провозять ту кількість товарів, які фізично можуть провезти, начебто для особистого користування. У цій і суміжних схемах задіяні до 20 відсотків населення прикордонних територій України. І коли говоримо про боротьбу з контрабандою, то маємо розуміти, що як мінімум згадана схема, та й багато інших, — це вже не стільки фіскальний чи економічний фактор, скільки фактор соціальний. Бо від неї живиться кожна четверта-п’ята людина на прикордонній території.

А те, що нам зараз демонструють, не має жодного відношення до боротьби з контрабандою як явищем. Це ніяк не стосується гравців «чорного» ринку і переділяють ринок «сірий», проводять зачистку поля від певних людей в інтересах інших чи нових гравців. Можна не сумніватися, що за якийсь час у судах всі ці рішення РНБОУ почнуть оскаржуватися, подекуди успішно.

Вчора уряд отримав вказівку розробити і внести законодавчі зміни, покликані підвищити ефективність санкцій. Фактично це визнання того, що нинішній формат санкцій дуже умовно законний. І досі ніхто не стурбувався цим питанням.

На це звертали увагу з першого дня і першої «порції» запроваджених санкцій. Проблема в тому, що вся система, яку вибудовує Володимир Зеленський, доволі далека від норм права. Ані він сам, ані, судячи з дій, і його оточення, не розуміють, що значить будувати юридично правильні конструкції. Кожен із попередніх президентів нашої держави, перш ніж провести засідання Радбезу, добився б ухвалення закону про санкції. Поза законом і низка інших дій гаранта – насамперед на думку спадає його війна з Конституційним Судом. Протягом останнього періоду ми вийшли за межі юридичної системи. Найгірше, що для нинішньої влади не діють ані закони, ані понятійність. Це призводить до ручного управління процесами в країні і є чи не найбільш загрозливим моментом не лише для існування бізнесу, а й для держави загалом.

ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ:  Як вибрати чохол для iPhone 14 Pro Max

За принципами, які «показав» країні гарант, місцеві керівники можуть почати застосовувати санкції проти своїх ворогів у містах, районах, областях…

Ну, це поки перебільшення. Але як тільки керівники на місцях почнуть розуміти, що юридичні координати грають другорядну роль, а працюють інші, ручні, механізми, їх буде складно повернути в рамки закону. Скажімо, один, сильніший керівник району може підминати під себе слабші території. Ми вийшли на ситуацію, коли правила гри змінюються кожен день. І це вже не сучасна правова система, загальноприйнята у 21 століття, а елементи феодалізму.

Отже, Володимир Зеленський зараз почав війну відразу на кілька фронтів – проти контрабандистів, олігархів тощо. Якою може бути реакція цих нових «ворогів» Банкової?

Поки що всі спроби контратак зводяться до примітивних заяв на кшталт «ви назвали олігархом чи контрабандистом особу X але не назвали такою особу Y». Чекати на появу завтра якоїсь групи «контрабандистів», яка об’єднається в пул і почне «валити» президента, — наївно. Будуть поодинокі зливи компромату, якісь випади в публічній площині. Але поки ситуація має такий вигляд: жоден із телеканалів, у тому числі й канали Коломойського, не збираються поки що давати «зелене світло» подібним заявам і зливам. Такі речі з’являтимуться хіба що в соцмережах чи на якихось сайтах. І от сьогодні вже бачимо такі заяви, що список контрабандистів «коштує» від 100 тисяч до 3 млн доларів. Але це відкладені речі. Зараз у помітний негатив для влади вони не спрацюють.

Добавить комментарий

%d такие блоггеры, как: