Приватне виконання. Як стягнути мільйони по неіснуючому виконавчому провадженню

Один з батьків-засновників США Томас Джефферсон вважав, що для свободи банки значно небезпечніші, ніж ворожі армії. В історії, до якої потрапив один зі столичних приватних виконавців, переплелося усе: і право, і фінанси. Власне, історія ця — про свободу. І про те, чому люди, які діють за законом, відчувають себе жертвами у вільній начебто країні.

У Раді приватних виконавців Києва вважають, що інцидент, який нещодавно трапився з їхнім колегою, може мати негативні наслідки для діяльності всього інституту примусового виконання рішень в Україні.

Отже, зловмисники без відома одного столичного приватного виконавця відкрили на його ім’я рахунок у відділенні «Укргазбанку» в Рівному. Були підроблені й надіслані у різні банки численні платіжні вимоги про стягнення коштів з компаній фармацевтичної галузі по неіснуючим виконавчим провадженням. Одна з компаній, з якої незаконно намагалися списати гроші, звісно, здивувались і зв’язалася з приватним виконавцем, щоб дізнатися, на якій підставі з її рахунку відбувається списання. Але ще більше здивувався сам приватний виконавець, який ні сном ні духом про це не знав і, звичайно, нічого не списував.

Він, як і будь-яка інша нормальна людина, телефонує в банк і з великими зусиллями дізнається, що на його ім’я ще у березні (!) був відкритий рахунок, на який надходили списані з нібито компаній-боржників гроші. Звичайно, все це робилося без його відома. З березня по листопад. Більше того, на фіктивний рахунок приватного виконавця гроші списували не з одної, а з багатьох компаній, точна їх кількість наразі невідома. За дивним збігом обставин, усі ті компанії — фармацевтичні, а загальна сума списаних коштів уже складає 10 млн грн (!) (відповідні копії є у розпорядженні «ЮГ»).

«Юридична Газета» звернулась щодо цього інциденту до голови Ради приватних виконавців Києва Віталія Чепурного і поставила йому два вічних «проклятих» питання.

Хто винен?

Віталій Чепурний переконаний, що «ця афера стала можливою через відсутність в Україні електронного арешту коштів». А запроваджений Мін’юстом електронний арешт коштів по аліментах, який, на його думку, «був профанацією ще на старті його запуску, як не працював, так досі й не працює». Голова Ради приватних виконавців Києва вважає, що через це «ми завжди будемо мати ризик того, що хтось за $200–300 підробить платіжні вимоги або відкриє фіктивні рахунки». Віталій упевнений, що ця махінація не була б можливою без участі працівників банку. «Власне, коли я намагався відкрити рахунок у держбанку, це зайняло ледь не два тижні. А з перерахунком коштів у валюті маю проблему вже третій тиждень. А тут без фізичної присутності приватного виконавця на його ім’я зробили рахунок», — дивується він. На його думку, вимога закону, за якою приватні виконавці можуть працювати лише з держбанками, не дає користі та переваг ні приватним виконавцям, ні клієнтам банків (боржникам), з яких списують кошти. Цей інцидент, вважає він, є яскравим тому підтвердженням.

 Що робити?

«Аби такого не ставалося, вважаю, єдиним можливим розв’язання проблем є запровадження повноцінного електронного арешту коштів. Усі документи повинні бути в електронному вигляді з електронним підписом приватних виконавців, які проходять декілька рівнів аутентифікації. Для повноцінної роботи електронного арешту коштів він має бути інтегрований з іншими системами, реєстрами, податковою, банками тощо. Після запровадження повноцінного електронного арешту примусове списання коштів стане неможливе без відкриття виконавчого провадження», — переконаний голова Ради приватних виконавців Києва.

Він побоюється, що цей інцидент може бути використаний як привід, щоб заблокувати ухвалення зрівняння повноважень приватних і державних виконавців.

До слова, наразі у комітетах Верховної Ради розглядається європейський пакет законопроектів, ухвалення якого зрівняє права приватних і державних виконавців та сприятиме запровадженню автоматизованого арешту і списання коштів боржників.

Голова Ради столичних приватних виконавців зауважує, що подібний випадок є першим у практиці роботи приватних виконавців, і вимагає серйозної оцінки та реакції професійної спільноти. «Це — злочин, який очорнює професію приватного виконавця. Щось подібне може статися з арбітражним керуючим, нотаріусом тощо», — вважає він і зазначає, що рада приватних виконавців Києва на засіданні обговорила цю ситуацію та у своєму рішенні дійшла єдиної думки: «Коренем зла є відсутність електронного арешту коштів».

Також Віталій рекомендує бізнесу та громадянам частіше користуватися даними загальнодоступного Єдиного реєстру боржників, а загалом змінювати ментальність: не доводити судове рішення до примусового виконання, а виконувати його добровільно.

Ось така історія. Або «інцидент», як вважають у Раді приватних виконавців Києва. Власне, неважливо, як це назвати. Головне, що з таких «інцидентів» і складається історія України. Правова та фінансова. І допоки цю історію не наповнять нормальними, прозорими і, головне, ефективними правилами, вона насправді залишиться історією ментальною. Адже, як казав уже згаданий Томас Джефферсон, «здебільшого люди більш схильні страждати, ніж боротися, щоб усунути причину страждань».

Чи не варто припинити страждати і усунути причину страждань? У цій історії та багатьох інших, з яких, власне, і складається історія багатостраждальної України.