1. Фінансування проекту на основі гранта
Сьогодні перспективним представникам бізнесу надається можливість одержати грант ящо ви реалізовуєте проекти ЄБРР в Україні. Інвестиції видає Європейський банк реконструкції та розвитку, який готовий підтримати підприємницьку діяльність у різних країнах, зокрема в Україні. У нашій країні є представництва ЄБРР. На сьогоднішній день вже успішно реалізовано сотні проектів із фінансуванням на основі грантів для різних представників бізнесу України.
Допомогти отримати фінансування ЄБРР може Веб-студія «WebPR» яка п рацює з 2007 року. Спеціалізується на комплексному просуванні клієнта до отримання результату.
Місія WebPR» : посилювати компанії України, формувати для них привабливий імідж, забезпечувати новими клієнтами, збільшувати продажі і прибуток
2. Класичний FFF (friends, family and fools)
Говорячи українською — знайомі з грошима, сім’я та люди, які не мають венчурного досвіду, але бажають інвестувати у стартап. Де шукати перших та других — зрозуміло без особливих пояснень. Останні – це скоріше друзі друзів, і їх важко рекомендувати. Окрім відсутності у них досвіду, є ризик отримати у співвласники компанії людей, далеких від ваших цінностей чи розуміння ризикованості венчурних інвестицій.
Безумовна перевага — те, що даний тип інвесторів спочатку лояльніший і не вимагає складних процедур оформлення угод, прописування KPI, детальних звітів та презентацій. Основні ризики — зіпсувати відносини з близькими людьми, якщо стартап не злетить. І це може бути дуже боляче як для вас, так і для них. Щоб підстрахуватися, важливо на самому старті чітко описати, що ви плануєте зробити на отримані гроші і які сценарії розвитку подій можливі аж до повної втрати грошей.
4. Бізнес-ангели
Професійні або приватні інвестори, що прагнуть до цього. Вкладають особисті гроші, як правило, на ранніх стадіях розвитку проектів. Найбільших з них ви можете знайти, погуглив рейтинг російських бізнес-ангелів. Як правило, у себе в соцмережах вони самі пишуть, як краще з ними зв’язатися. Інші мешкають на виставках стартапів, хакатонах та інших тематичних заходах. І тут важливо зуміти швидко та якісно розповісти про проект.
Будьте ввічливі, лаконічні і не сперечайтеся. Ці люди, як мінімум, уже заробили достатньо грошей для того, щоб їх інвестувати. А як максимум – бачили та брали участь у сотнях проектів і можуть швидко оцінити, які з них злетять, а які ні.
Ну і нарешті, якщо ангелів у плоті поблизу не видно, можна спробувати пошукати їх на спеціалізованих світових майданчиках, як Angel List, Startup Point або Pitch Book. Так свого часу надійшов знайомий мені квитковий сервіс Ticketforevent.com, отримавши фінансування для виходу новий ринок.
5. Класичний краудфандінг
Це збирання грошей на реалізацію проекту від великої кількості дрібних інвесторів, зацікавлених у вашому продукті. Іншими словами — зі світу по нитці. Існують професійні майданчики, на яких можна розмістити опис проекту та де вже є аудиторія бажаючих профінансувати стартап.
Поки що краудфандинг не дуже популярний в Україні як метод фінансування бізнесових проектів. Здебільшого добрі збори показують соціальні та благодійні ініціативи. На глобальних майданчиках і аудиторія більша, і стартапи серйозніші. Там є проекти, що зібрали і десяток мільйонів доларів, такі як гра Kingdom Death: Monster або похідний холодильник Coolest Cooler.
Якщо вирішите скуштувати, будьте готові витратити до півроку на підготовку рекламної кампанії.
І важливо розуміти, що без великого ком’юніті, відомого імені фаундера чи гуру маркетингу у команді шанси зібрати серйозне фінансування на таких майданчиках прагнуть нуля.
Альтернативний варіант — кинути клич на весь світ через соціальні мережі та блоги. Якщо у вас багато лояльних передплатників, це може вийти.
6. Краудфандінг через позики
Відповідний варіант, якщо у проекту вже є продажі. Такі майданчики збирають пул невеликих інвесторів, які готові давати синдиковані позики стартапам. Відсоткові ставки вищі за банківські, строки менші, зате не потрібно забезпечення та оформлення проходить порівняно швидко.
Підходить для проектів з високою оборотністю та відповідною прибутковістю, але без основних активів.
7. Звичайна позика із заставою власного майна
Це, звичайно, хардкор та ризик втрати всього, якщо стартап не розкрутиться. Але якщо є впевненість у своїх силах, такий варіант — як на мене, найправильніший і серйозно підніме авторитет в очах інвесторів на подальших стадіях фінансування.
Я сам, як керуючий партнер невеликого інвестфонду, за інших рівних виберу хлопців, які поставили на карту успіху проекту свої гроші та активи.
У такому разі вони, по-перше, набагато відповідальніше ставитимуться до витрат, по-друге, боротимуться за проект до кінця.
Якщо суми великі, а проект передбачає придбання основних активів, які можна використовувати як заставу, доцільно розглянути програми проектного фінансування від банків. Для цього знадобиться захистити перед банком детальний фінансовий та бізнес-план.
8. Підписка клієнтів на товар до появи B2C-продукту
І тут виробництво чи закупівля здійснюються тоді, коли набереться достатня для старту сума. Схоже на краудфандинг, але не потребує спеціальних майданчиків чи великої популярності у соцмережах. По суті, йдеться про попередні продажі.
Цей спосіб дуже люблять використовувати девелопери, продаючи майбутні квартири на стадії проектної документації. На відміну від деяких поганих девелоперів завжди виконуйте обіцянки або повертайте гроші.
Для продуктових стартапів можна зробити лендинг і збирати підписку на замовлення з відкладеним постачанням або використовувати механізм сумісних покупок (збір суми, достатньої на оптову партію для отримання знижки за обсяг). Великих коштів таким чином не зібрати, але для замовлення тестової партії може вистачити. Водночас і попит протестуєте, до реальних витрат.
9. Отримання проектного фінансування від потенційних клієнтів
Якщо у вас В2В-стартап (основні клієнти — компанії, а не фізособи), спробуйте піти за фінансуванням до великих компаній, які можуть бути зацікавлені у вашому продукті.
Ніхто не обіцяє, що це буде легко. І щоб все вийшло, продукт має бути унікальним або таким, що збільшує маржинальність бізнесу потенційних клієнтів.
Важливо мати тестові зразки і добре прораховану з погляду фінансів і реалізованості презентацію.
У Штатах такі історії дуже поширені. Так, Білл Гейтс починав багатомільярдну і ніжно улюблену Microsoft, отримавши фінансування на MS-DOS від IBM ще до наявності продукту.
У нас компанії обережніші. Але якщо у вас є досвід, ім’я в галузі, а продукт потрібен компанії і його простіше зробити вашими руками — шанси є.
10. Отримання фінансування від виробництва
Може спрацювати, якщо у вас стартап про продаж продукції, а виробникам цікаво вийти на нові ринки чи охопити нову аудиторію.
На перший погляд такий спосіб може здатися практично нереалізованим. Але це не так. Ми успішно його використовували. Наші підгузки виготовляються на кілька азіатських заводах, які працюють з преміальними європейськими та японськими марками типу BASF та Sumitomo.
11. Обмін часток стартапу через опціони на необхідні послуги
Фінансування стартапу необхідне отримання певних послуг, дозволяють його розвивати. Чому б не виключити з цього ланцюжка гроші? Якщо у вас досить сильна репутація та перспективний проект, ви завжди можете розплатитись частками в компанії. Головне, не забувайте про формулу кліфу та вестингу для співробітників (гугл допоможе).
Спосіб підходить лише тим, кому потенційні підрядники чи співробітники можуть довіряти на сто відсотків. І це одна із причин завжди працювати на чесне ім’я — воно прогодує і без грошей.
Колись Facebook розплатився своїми акціями за оформлення нового офісу. Марк Цукерберг отримав графіті модного художника. А художник Девід Чжоу — частка, яка при виході Facebook на IPO стала коштувати $200 мільйонів.
12. Акселератори
Це наше все, адже на відміну від ангелів, стартап-акселератори можуть не лише профінансувати створення MVP, а й навчити бізнес-процесам, поставити продаж, а потім уявити інвесторам пізніх стадій.
Найвідоміші акселератори — Y-combinator, 500 startups і TechStars, в Азії — SOSV і Chinaccelerator. Мета акселератора — прискорити тестовий період стартапу, навчивши засновників перевіряти бізнес-гіпотези, продавати і зрештою розуміти, чи злетить ідея. Причому це займає всього 3-6 місяців. Плюс у акселераторів завжди велике коло інвесторів-партнерів, які готові підхопити проекти на більш «дорослих» стадіях фінансування.
13. Венчурні фонди та фонди прямих інвестицій
Те, з чого багато хто починає, хоча, на мій погляд, правильніше цим закінчувати, коли всі інші способи отримання грошей вже використані. За інвестиції фонду ви віддасте суттєву частку у бізнесі та частину контролю за ним. Чим пізніше ви це зробите, тим краще буде оцінка бізнесу і більшість його залишиться у вас.
Тому до венчурних фондів має сенс йти тільки після знаходження працюючої бізнес-моделі, з розумінням своєї економіки та переконливими історичними метриками розвитку бізнесу.
Фонди цікавить сильна команда, яка підтвердила свою компетентність, великий ринок та потенціал для швидкого зростання капіталізації проекту. Відповідно такі гроші доцільні для отримання фінансового важеля на прискорене масштабування.
Список венчурних фондів легко знайти, погугливши рейтинги, що складаються багатьма бізнес-виданнями. Рекомендую вивчити їх портфель, щоб зрозуміти, чи інвестують вони у бізнеси, подібні до вашого. Корисно почитати інтерв’ю керівників фонду, дізнатися, як вони відбирають проекти, що вважають важливим. Краще якщо при першому контакті ваш проект представить хтось, з ким вони вже працювали. Але якщо немає прямих контактів, можна писати чи залишати заявки по тих каналах, які вказані на сайті.
Альтернативний варіант – взяти участь у цільових заходах: венчурних конференціях, виставках, хакатонах. Нерідко фонди проводять там пітч-сесії для стартапів чи вивчають учасників експозиції.
14. ICO або Tokensale
Те, що рік тому було новим і проривним способом отримання інвестицій, тепер перетворилося на сумнівну історію, якою уникає більшість класичних фондів. Спочатку ICO проводилося лише проектами, пов’язаними з блокчейном. Але на піку популярності та легких зборів багато стартапів навчилися прикручувати ярлик блокчейна до чого завгодно та збирати гроші на дейтинги, котиків, пісочні кар’єри та інші захоплюючі цілі.
Що стосується ICO важливо розуміти ряд речей. По-перше, щоб зібрати багато грошей на щось непотрібне, потрібно спочатку витратити багато грошей. Якщо на початку 2017 року вартість проведення ICO-кампанії була 20-50 тисяч доларів, то зараз сума починається від 500 тисяч доларів. А лістинг на великих біржах, без якого не буде ліквідності токенів проекту, коштує мільйони доларів.
По-друге, існують величезні юридичні ризики. У більшості країн досі немає зрозумілого законодавства, яке регулює ICO.
Завжди є можливість, навіть діючи максимально благонадійно, в результаті ICO зіткнутися із законом. Як, наприклад, сталося у Китаї, де у вересні 2017 року центральний банк написав директиву, за якою скасовував усі проведені раніше ICO та вимагав повернути зібрані гроші. Досить складно уявити, як місцеві підприємці їх повертали, з огляду на те, що на ICO може витрачатися до 20% зібраних коштів у вигляді різних комісій.
По-третє, ICO – публічний захід. Успішно провівши його, ви розповідаєте всьому світу, у кого з’явилися гроші, які держава грошима не рахує і не захищає. Про витрати особистої зустрічі з тисячею засмучених інвесторів у разі невдачі проекту не можна говорити.
Загалом, якщо ви з реального блокчейну, то й самі все знаєте, а якщо ні — краще не варто.
