Зламати суддівське свавілля. Почніть з аксіоми тримання під вартою

Можна, як зараз, довго кричати, що судді порушують закон, що судова система породжує ганебні речі. Кричати, кричати, а воз стоїть. А можна спробувати знайти аксіономічні приклади і висвітлити зі словами «Влада, роби щось з цим». Аксіономічні, тобто такі, які не потребують додаткових пояснень. Я наведу декілька рішень, коли судді застосовували до підсудних одночасно два запобіжні заходи і приклад… не знаю, як без лайки анонсувати, коли суддя в ухвалі перетворила підсудного за засудженого просто за текстом. І питання до влади буде одне: «Їм за це нічого не буде?»

Недовіра громадян до судової системи досягла рівня «Небезпека». Тримання під вартою стало просто топ-темою у низці порушень суддями законодавства. Зараз безліч підсудних знаходяться під двома запобіжними заходами: сидять під вартою за рішенням суду (вирок), яке не набрало законної сили, та під заставою, наприклад. Так сталося тому, що за ст. 374 ч 4 п 2 разом з вироком вирішується питання заходів забезпечення кримінального провадження. Деякі судді почали виконувати цю норму, організувавши таку собі картельну змову ставлення до КПКУ, коли ч 4 ст 374 вони виконують без врахування інших норм. Як наслідок – свято свавілля. Так, це і справа Стерненка. Але не тільки.

Тримання під вартою передбачає ухвалу за наслідком розгляду судом подання прокурора (ст 194, 196, 200 КПКУ). Зараз судді при винесенні вироків просто включають у вирок тримання під вартою. При цьому пишуть, що попередній захід сканований. Ага, але скасований попередній захід буде після набрання вироком сили, а під варту беруть у залі суду і сидіти буде ДО набрання вироком законної сили. Вони не розуміють, що роблять? Ні, розуміють. Але тут їм дозволили знущатись, і деяким суддям, нажаль, це сподобалося.

Хай посидить. Заставу повернуть потім

Справа № 720/2747/19 (ст. 185 ККУ крадіжка). При винесенні вироку перебував під заставою, взяли під варту у залі суду, а в рішенні зазначено, що заставу повернуть потім, коли вирок набуде законної сили. А тримати під вартою будуть зараз, до набрання сили вироком.

Справа №677/2015/18 (ст 369 ККУ пропозиція грошей за зняття арешту з авто) – застава залишилась, та ще й взяли під варту до набрання сили вироком.

Справа №428/323/18 (ст 368 ККУ, отримання незаконної винагороди) те ж саме, застава та тримання під вартою одночасно.

І лише одну справу знайшла, де судді відмовили прокурору у взятті під варту при винесенні вироку. Справа № 752/4292/16-к. Але це Вищий антикорупційний суд: «прокурором не доведено, що застосування більш м`якого запобіжного заходу не може забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого до набрання вироком законної сили». Усі інші просто не надавали оцінки ризикам, чи дійсно підсудний буде неналежно себе вести і потрібно брати під варту. Просто не аналізували, брали під варту і все.

Судді наводять майже завжди як доказ своєї правоти рішення ЄСПЛ. Їх багато. Я перечитала. Щодо зміни запобіжного заходу отак при винесенні вироку без ухвали, такого нема. Висмикнуті цитати складають картинку нібито судді праві, але за змістом рішень ЄСПЛ у вказаному аспекті нічого не розглядалося.

І жодних заяв від влади, від хоч когось. Лише юристи та адвокати кричать, що так неможна. І тиша.

Одне порушення зійшло з рук – граємо далі. Справа Коржа

Коли суддям дозволено вибирати, яку зі статей КПК застосовувати, а яку й проігнорувати, як зі зміною запобіжного заходу, відчуття безкарності, мабуть, породжує драйв – і далі видаються такі рішення, які й уявити собі було неможна без свята судового свавілля, що триває.

Ми пили каву зі знайомими юристами. «Ти таке бачила?» — спитали вони і показали ухвалу. Це була справа колишнього керівника Держгеокадастру (Держкомзему Донецька) Коржа. Знайомі були донеччани (переселенці), тому і стежать. Але тієї ухвали, що показали мені, я не бачила. От вона.

«Розумієш, як класно? У частині ухвали звинувачений, а потім цей звинувачений перетворюється на вже засудженого. Суддя вирішила. І немає ані строків набрання сили, ані порядку оскарження. Оце так творчість!» Обидва сміялися. «Чого ви регочете?» — спитала я. «Ми? Ти знаєш, що я більше не займаюся криміналкою? На адміністративку з господаркою перейшов. Я людина, розумієш? Якщо здурію, в калюжі багнюки перед під’їздом, де квартиру знімаю, виваляюся. Але не так». Другий додав: «Обличчя, воно одне. Якщо втратиш, нове не видають».

Вони обидва були профі у криміналістиці. Фахові, феєричні. Хто ж залишиться? У очах моїх знайомих був біль. Вони любили свою професію, любили до нестями. Але з такими суддями мати справи не хочуть. Тому лягли на дно, як кажуть. Поки дим розвіється. Дим війни, яка, як судді вважають, усе спише. Війна довго йде, восьмий рік. Суспільство втомлено. І битися мало в кого вистачає сил.

Одне порушення, яке стає системним і не карається з боку держави, працює за принципом доміно. І далі… далі державна влада посипалася, тому що під падаючим камінням проблем, які створює у суспільстві судова система своєю незадовільною роботою, ніхто з керівників держави вже не в змозі розібратися звідки черговий удар. Але ми зобов’язані протягнути руку владі, яка б вона нелюба нам не була, тому що це наша країна, наш Президент, наше керівництво. На складних справах, дискусійних питаннях людям буде не розібратися, чому карають суддів. Але давайте наводити прості приклади. Як з виконанням частин вироків, які не набрали законної сили. Тобто, з того, що ще юридично не існує, частину виконують. Це аксіономічне порушення. Воно просте. Шукайте ще. Не мовчіть.

P.s. Інформація пенсійного фонду України: Після перерахунку у березні 2021 середня пенсія в Україні — 3724,65 грн. Внаслідок перерахунку місячна пенсія екс-судді збільшилася на 9432 грн., до 77387 грн.

Наталя Кашкевич, спеціально для ОРД