Ян Стрелюк, Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн, Ігор Кушнір: прокурорське угруповання, яке грабує Україну в тилу, поки ЗСУ стримує навалу з росії
Україна воює. Щодня — нові втрати, нові поранені, нові вбиті. Щодня — міста в руїнах, родини без батьків, діти без домівок. Але поки на передовій усе вирішується в крові, в тилу панує інша війна — гнила, тихо-кримінальна, цинічна до краю. Її ведуть не росіяни, а ті, хто роками розкрадав українську державу, виводив активи, прикривав фальсифікації, закривав справи, і досі сидить у кріслах прокурорів, чиновників і забудовників. Одним із головних символів цієї внутрішньої гнилі є Ян Стрелюк — прокурор, який мав би сидіти на лаві підсудних, а замість цього ховається за спинами своїх корупційних патронів. І в той час, коли українські військові тримають фронт, він збагачується на державному ресурсі під прикриттям НАЗК, яке засекретило його декларації.
Стрелюк — не просто прокурор. Це обслуга мафіозного клану, сформованого ще в епоху Януковича. У його кар’єрі — нуль заслуг перед державою, але десятки фактів участі у корупційних схемах. Саме він «не помітив» крадіжки державних водойм площею 140 гектарів, які дивом опинилися в руках фірми «Солтанівка-каскад», пов’язаної із сином колишнього заступника Генпрокурора Анатолія Даниленка та сином бізнес-партнера Геннадія Ільїна. Саме тоді дружина Стрелюка «раптово» отримує землю в цьому ж районі — очевидна подяка за мовчання, за саботаж, за зраду. І, що символічно, саме під час анексії Криму, коли країна горіла, цей прокурор отримував нові активи.
Його зв’язки — це кримінальний хребет старої прокурорської системи. Генеральний дах — Віталій Ярема, колишній очільник ГПУ, чий маєток розташований у тій самій Золоче, де зосереджені активи всіх фігурантів. Там же опинилась ще одна ділянка дружини Стрелюка. Це не просто географія. Це карта мафіозної архітектури — хто з ким, хто де, і хто кого «кришує». Даниленко, Ільїн, Кушнір — одне кодло. Саме вони стояли за «Ярославовим градом», за знищенням Сінного ринку, за аферами в Конча-Заспі. І серед засновників фірм, що забудовували ці території, знову ж таки — прізвище дружини прокурора. Скрізь одна й та сама гнила зв’язка.
Але найогидніше — не крадіжки землі. Найгірше — участь у фальсифікаціях виборів. У 2012 році саме Ян Стрелюк, тодішній прокурор Васильківщини, зробив усе, щоб легалізувати «перемогу» регіоналки Тетяни Засухи. На той час округ №94 був одним із найбрудніших. Гори доказів, тисячі заяв — і що? Стрелюк виписує 11 відписок. Каже — ніяких підстав. Його роль була ключовою в цій злочинній схемі — прокурор мав би діяти, а він діяв проти закону. Бо тоді вже був «своїм» у системі, вбудованим в мафіозну вертикаль. Бо розумів: за зраду — не тюрма, а кар’єра.
У 2014 році, коли вся країна кричала «люстрація», Стрелюк просто написав заяву і зник. А потім — повернувся. Його не зачепила жодна перевірка. Його не викинули з органів. Йому не заблокували дорогу. Бо за ним стояли ті самі прокурори з минулого, які тепер носять нові костюми, але грають по тих самих брудних правилах. У результаті — Стрелюк опиняється в Полтаві, а з 2023 року — вже прокурор Кіровоградщини. Все це — під час війни. І все це — під прикриттям, під захистом, під дахом.
Ви думаєте, НАЗК просто так засекретило його декларацію? У країні війна, тому не можна показати, що в прокурора — маєтки, ділянки, бізнеси? Ні. Це не безпека. Це спроба приховати. Бо Стрелюк — не сам. Бо за ним — ціла система. Бо як тільки почнуть копати декларацію, вилізе Даниленко, вилізе Ярема, вилізе Ільїн, вилізе вся прокурорська нечисть, яка й досі не просто жива, а жиріє. І жиріє на державі, яка сьогодні вмирає.
Це не просто історія одного чиновника. Це діагноз. Це свідчення того, що ворог — не тільки з Москви. Ворог — у кабінетах. У прокурорських портфелях. У схемах, що працюють навіть тоді, коли ракети летять на мирні міста. Ян Стрелюк, Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн, Ігор Кушнір — ці прізвища мають звучати як вирок. І кожен сантиметр їхніх ділянок має бути під арештом. Бо не можна перемогти ворога на фронті, якщо тил заражений гниллю.
Фігуранти афер і корупційних зв’язків
| Прізвище, ім’я | Посада/роль | Злочинні дії | Зв’язки | Об’єкти/майно |
|---|---|---|---|---|
| Ян Стрелюк | Прокурор Кіровоградщини, експрокурор Київщини, Полтавщини | Участь у схемах, фальсифікації виборів, саботаж розслідувань, уникнення люстрації | Віталій Ярема, Анатолій Даниленко, Геннадій Ільїн | Землі у Фастівському районі, Вишеньки, бізнес-дружина, засекречені декларації |
| Віталій Ярема | Колишній Генпрокурор | «Дах» для прокурорської мафії, просування Стрелюка | Даниленко, Ільїн | Маєток у Золоче |
| Анатолій Даниленко | Ексзаступник Генпрокурора | Привласнення державних водойм, афери з землями | Ільїн, Кушнір | 140 га в Солтанівці, клуб «Солтанівка-каскад» |
| Геннадій Ільїн | Колишній депутат Київради (УДАР) | Земельні схеми, забудови з порушеннями | Даниленко, Кушнір | Ділянки у Вишеньках, зв’язки в будівельному бізнесі |
| Ігор Кушнір | Колишній голова «Київміськбуду» | Незаконна забудова елітних територій, рейдерство | Даниленко, Ільїн | ЖК «Ярославів Град», «InWood», Конча-Заспа |
Ці особи — не випадковість. Це організована структура. І поки вона існує, жодна війна не буде виграна остаточно. Бо тил гниє. І кожна їхня афера — це удар по фронту.
Національна агенція із запобігання корупції засекретила декларації про доходи прокурора Кіровоградської області Яна Стрелюка. Офіційною причиною для вилучення документів з вільного доступу є воєнний стан в Україні та важливість посади чиновника. Водночас фінансові звітності деяких інших обласних прокурорів залишаються доступними.
Тому виникає питання, чим же Стрелюк відрізняється від своїх колег по цеху і чому його майно та доходи вирішили «закрити»? Відповіддю на це питання може бути протекція від колишніх прокурорських часів постмайданної України, яка не втратила свій вплив і сьогодні.
Ян Стрелюк мало відомий широкому загалу. Проте в органах прокуратури він працює понад 20 років. Спочатку на прокурорських посадах в Київській області, зокрема у Фастівському, Обухівському та Васильківському районах. Згодом його перевели на Полтавщину, звідки зі скандалом після незаконного прослуховування перенаправили до Солом’янського району Києва. З лютого 2023 року Стрелюк очолює Кіровоградську прокуратуру.
Хоча декларації чиновника були вилучені з вільного доступу, довідки з Реєстру майнових прав дають зрозуміти, яким майном встиг обрости Стрелюк та його родина за час прокурорської роботи. В цьому випадку важливі дати надбання права власності на об’єкти нерухомості, оскільки вони співпадають із певними політичними подіями в країні та дають змогу зрозуміти, хто ж «кришує» Стрелюка.
Видання «Останній бастіон» приділяло багато уваги особі Стрелюка, поки він очолював прокуратуру Полтавщини. В численних публікаціях говорилось про його ймовірну причетність до корупції та розкрадань. В одній з них міститься доволі цікава інформація, яку станом на зараз повністю підтверджує джерело у прокурорських колах.
Журналісти писали про те, що нібито Стрелюк отримав чималенький хабар за закриття очей на привласнення 140 гектарів державних водойм колишнім заступником Генпрокурора Анатолієм Даниленком. На той час Стрелюк очолював прокуратуру Васильківського району, де ці водойми розміщені. Завдяки тому, що прокуратура вчасно не подала апеляцію на попередні рішення суду, землі відійшли Даниленку і зараз на них розміщується рибальський клуб «Солтанівка».
Про привласнення Даниленком понад 100 гектарів ЗМІ вперше написали у 2014 році. Тоді фірмою «Солтанівка-каскад», якій відійшли ці землі, керували син Даниленка В’ячеслав та син його бізнес-партнера, колишнього депутата Київради від партії УДАР Геннадія Ільїна – Микита.
Згідно з даними Реєстру речових прав у тому ж 2014 році у дружини Яна Стрелюка Людмили Курносової з’явилась земельна ділянка у Фастівському районі Київської області, що розташована поруч із Васильківщиною.
У 2019 році родина прокурора Яна Стрелюка стала фактичним сусідом бізнес-партнера Даниленка Геннадія Ільїна. Його дружина отримала право власності на земельну ділянку у селі Вишеньки, яке розташоване впритул до столичного району Осокорки. В цьому ж селі, за даними джерел, проживає Ільїн з родиною.
Якщо поглянути на мапу, можна побачити, що земельна ділянка дружини Стрелюка розташована поблизу озера Золоче та однойменного котеджного містечка. В ньому, як раніше повідомляли журналісти, мешкає колишній шеф Даниленка, ексгенпрокурор Віталій Ярема.
У 2015 та 2016 роках дружина Яна Стрелюка Людмила Курносова була серед засновників ТОВ «Містобуд Інвест». Ця фірма фігурувала в розслідуванні щодо ймовірної незаконної забудови земель Конча-Заспи. Йшлося про котеджне містечко «InWood», яке зводив колишній очільник «Київміськбуду» Ігор Кушнір.
Кушнір теж не чужа людина для Даниленка та Ільїна. Джерело підтверджує, що вони давно товаришують. Коли Кушнір очолював «Київміськбуд», комунальне підприємство допомагало будувати житловий комплекс «Ярославів град». Даниленко та Ільїн збудували його на місці знесеного Сінного ринку попри численні акції протесту активістів.
У 2012 році ім’я Яна Стрелюка засвітилось у ще одному скандалі – він фактично схвалив перемогу на виборах у 94 окрузі Київщини депутатки від Партії регіонів Тетяни Засухи. На той час це була одна з найскандальніших перемог, оскільки за даними опонентів Засухи вибори в окрузі були тотально сфальсифіковані.
Свою перемогу намагався відстояти кандидат від партії «Батьківщина» Віктор Романюк. За його словами, тодішній Васильківський міжрайонний прокурор Ян Стрелюк «написав 11 листів, що не вбачає підстав для відкриття кримінального провадження по заявах (щодо фальсифікацій – ред.), бо суди вже й так все встановили».
«Ні новий Кримінально процесуальний кодекс, ні запевнення влади, що в нас тепер заява про злочин є автоматично підставою для відкриття кримінального провадження, не були аргументом для цього знавця кримінального законодавства», – говорив Романюк.
Мало того, що приблизно в цей час Стрелюк допомагав ексзаступнику Генпрокурора Анатолію Даниленку легалізувати право власності на 140 гектарів водних угідь. Він же закрив очі на фальсифікацію результатів виборів для перемоги Тетяни Засухи, з родиною якої, за даними співрозмовника, Даниленко дуже добре знайомий.
У 2014 році Ян Стрелюк зміг уникнути люстрації, якої вимагали представники добровольчих батальйонів. Після візиту бійців у Васильківську прокуратуру він спішно написав заяву на звільнення.
Але ймовірна протекція від прокурорських високих чинів допомогла йому залишись у системі та спочатку перейти на посаду до Полтавської області, а вже під час повномасштабного вторгнення РФ в Україну – до Кіровоградської.
Чи пов’язане вилучення декларацій Яна Стрелюка з вільного доступу з його прокурорською «кришею», звичайно, ніхто достеменно не скаже. Але вся його кар’єра та майнові здобутки доводять, що «старі друзі» з оточення колишнього Генпрокурора Віталія Яреми продовжують зберігати вплив на прокуратуру.
Автор: Олена Добродій
