Як творчість допомагає пережити війну?

Інтерв’ю з українською художницею Дариною Стратюк

Майже три роки Україна живе під постійним тиском небезпеки. Війна не залишає жодного регіону недоторканим. Але навіть у ці темні часи українські митці продовжують творити. Для багатьох із них творчість стала не лише способом самовираження, а й шляхом до зцілення, до того, щоб знайти сили йти далі.

Як художники знаходять у собі сили творити, попри біль, страх і невизначеність?

Як їм вдається знаходити натхнення у світі, де немає безпечного місця?

За відповідями ми пішли до Дарини Стратюк — художниці з Херсонщини, яка через війну була змушена залишити рідний край і переїхати з родиною на Вінниччину. Дарина поділилася, як творчість допомагає їй долати складнощі сьогодення, залишатися сильною та створювати свої унікальні картини.

— Дарина, ваша історія не проста: війна змусила вас залишити рідну Херсонщину. Як це вплинуло на вашу творчість?
— Переселення стало для мене великим випробуванням. Це відчуття, коли втрачаєш зв’язок із місцем, яке було твоїм домом. Але саме творчість допомогла мені залишатися стійкою. Переїзд на Вінниччину, нове оточення, нові пейзажі — усе це, хоч і було складним, стало для мене джерелом натхнення. Я почала бачити у простих речах красу, яку раніше могла не помічати.

— Творчість стала вашим порятунком у цей важкий час?
— Безумовно. Для мене мистецтво — це не просто робота чи захоплення, це спосіб висловити те, що важко передати словами. У кожному мазку на полотні — мої почуття, переживання, страхи та надії. Творчість дає мені можливість зупинитися, відійти від болю й створити щось, що може надихнути інших.

— Чи змінилися ваші теми чи стиль через війну?
— Так, дуже. До війни мої роботи більше фокусувалися на традиціях, красі природи, яскравих емоціях. Зараз у них більше глибини, більше переосмислення. Я намагаюся передати не лише зовнішню красу, а й ті почуття, які проживаю всередині. Водночас війна навчила мене цінувати прості речі: сонячний промінь, тишу, посмішки близьких. Усе це тепер знаходить своє місце в моїх картинах.

— Як виглядає ваш типовий день у нинішніх умовах? Чи змінився він через нові обставини?
— Мій день все одно починається рано. Для мене це дуже важливо, адже ранкові години — найспокійніші. Зазвичай я починаю з чашки кави біля вікна, спостерігаю за світанком. Це мій час для роздумів і пошуку натхнення. Потім іду до своєї студії. Моя студія — це мій острівець безпеки. Там я можу поринути у творчий процес, забути про все навколо.

— Що саме вас надихає зараз, попри всі труднощі?
— Природа, люди й, звісно, Україна. Попри війну, наша країна залишається неймовірно красивою. Кожна деталь — поля, небо, птахи — надихають мене творити. Також мене надихає мужність українців, наша єдність і незламність. Це величезна сила, яку хочеться відобразити у своїх роботах.

— Ваші роботи брали участь у багатьох виставках. Як ви бачите їхню роль у нинішніх умовах?
— Це дуже важливо. Коли мої роботи виставляються, я бачу, що вони знаходять відгук у серцях людей. Мені хочеться, щоб через мої картини глядачі відчували надію, віру в те, що навіть у найтемніші часи є місце для світла.

— Що б ви сказали іншим художникам, які зараз, можливо, втратили натхнення?
— Я хочу сказати: не зупиняйтеся. Творчість — це наш спосіб боротися, наш спосіб підтримувати себе й інших. Навіть якщо здається, що натхнення немає, спробуйте просто взяти пензля й почати. Навіть найменший крок може відкрити нові ідеї та сили.

— Яким ви бачите своє мистецтво у майбутньому?
— Я мрію, щоб мої роботи стали частиною нашої історії. Щоб вони не тільки показували красу України, а й передавали дух нашого часу, нашу силу й нашу незламність.

Дарина Стратюк — художниця, яка знайшла спосіб долати темряву через творчість. Її картини сповнені світла, тепла й емоцій, що допомагають зрозуміти: навіть у найскладніші часи мистецтво залишається джерелом сили й надії.

Інстаграм сторінка Дарини Стратюк https://www.instagram.com/da.rina295