Висока температура у дитини

Коли термометр у дитини перевищує позначку 37°С, у батьків з’являється безліч питань. Наскільки серйозним може бути захворювання? Збивати підвищену температуру чи ні? Що робити обов’язково, а що робити не можна? Скільки днів тримається температура за різних хвороб? Коли викликати лікаря чи швидку? Про все це далі в статті.

Яку температуру у дітей вважають підвищеною

Поняття «нормальна температура» у дітей умовне. На її показники впливають вік, фізична активність та емоційний стан, температура та вологість навколишнього середовища. Так, наприклад, у немовлят перших місяців життя нормальною вважається температура до 37,5°С (виміряна в пахвовій області), а у дітей до трьох років верхня межа норми –  37,3°С.

На показники термометра впливає також місце вимірювання температури. У дітей її можна вимірювати у чотирьох місцях:

• у прямій кишці (ректальна);
• у роті (оральна);
• на барабанній перетинці вуха (тимпанічна);
• в підпахвовій ділянці (аксилярна).

Для більшості батьків звичне місце вимірювання температури у дитини — пахви. При цьому шкіра під пахвою має бути суха. Щоб виміряти температуру, ручку дитини потрібно притиснути до грудної клітки, помістивши термометр під пахву.

Нормальною у дитини вважається аксилярна температура в межах 35,8-37,0°С. Якщо температуру вимірюють у прямій кишці або на барабанній перетинці вуха, то вона зазвичай більша за аксилярну на 0,5–0,6°С. Температура в роті повинна вимірюватися не раніше ніж через 30 хвилин після їди. Вона більша за аксилярну на 0,2–0,3°С.

Для оцінки температури у дітей використовують ртутні, електронні та інфрачервоні термометри. У кожного виду термометрів є свої переваги та недоліки. Вибір залежить від віку дитини та уподобань батьків.

Для дітей до трьох місяців надійним критерієм оцінки температури є показання ректального електронного градусника при вимірюванні протягом 30–60 секунд.

Таким чином, підвищеною температурою у дитини можна вважати:

• вище 37,2°С — при аксилярному вимірі;
• більше 38,0°С — при вимірюванні у прямій кишці або в вусі;
• більше 37,8°С — при вимірюванні в роті.

Залежно від ступеня підвищення температури розрізняють:

• субфебрильну — коливання в межах 37,1-38,0°С;
• помірну фебрильну — 38,1-39,0°С;
• високу фебрильну — 39,1-41,0°С;
• гипертермічну – вище 41,0°С.

Причини високої температури у дітей

Найчастішою причиною високої температури у дітей є інфекції (вірусні та бактеріальні). Тому при появі високої температури, слід звернутися до лікаря. В клініці JMC є сучасне відділення педіатрії, де працюють досвідчені фахівці. Докладніше на сайті клініки за посиланням: https://jmc.org.ua/.

У збудників інфекційних захворювань у складі є екзогенні пірогени. У разі потрапляння в організм ці біологічно активні речовини здатні підвищувати температуру. Екзогенні пірогени викликають вироблення клітинами крові та деякими органами ендогенних пірогенів (інтерферонів, інтерлейкінів). Вони перебудовують роботу гіпоталамуса – центру терморегуляції, який розташований у головному мозку. З цієї причини виникає лихоманка — підвищення температури вище 38°С у прямій кишці і вище 37,5°С під пахвою, при якій організм бореться з інфекцією.

Лихоманка сама по собі не вважається небезпечною. Вона буває при різних хворобах, найчастіше – при бактеріальних та різних вірусних інфекціях, наприклад, ГРВІ чи грипі. У перші дні розвитку інфекцій у дітей може бути лише висока температура без симптомів. Існують і неінфекційні причини високої температури: зростання зубів, перегрів на сонці. Ми розповімо лише про найчастіші причини дитячої лихоманки.

ГРВІ

ГРВІ — вірусні інфекції з ураженням верхніх дихальних шляхів. Це найчастіша причина лихоманки. ГРВІ супроводжуються нежиттю, закладеністю носа, можлива поява болю в горлі, зміна голосу, кашель. Сучасні лікарі називають ГРВІ «самопрохідною хворобою» і радять лише полегшувати самопочуття дитини та стежити за появою можливих ускладнень. Часті ускладнення респіраторних вірусних інфекцій у дітей віком до 1,5 років – отит (запалення середнього вуха) та ларингіт. Ознаки ларингіту — осиплість голосу, гавкаючий кашель — найчастіше виникають уночі й під ранок. При їх появі необхідно обов’язково звернутися до лікаря, якщо напад не минув після інгаляції фізрозчином.

Грип

Для грипу характерні головний біль, млявість, біль у м’язах, світлобоязнь, почервоніння очей, кашель та температура 39°С та більше. У дітей до року та ослаблених малюків грип може ускладнюватися пневмонією та енцефалітом.

Герпесвірусні інфекції

Герпесвірусні інфекції викликають віруси простого герпесу 1 та 2 типів. Поява герпетичної інфекції у дітей часто супроводжується температурою 39–40°С та стоматитом (болючі висипання на слизовій оболонці рота. Це ускладнює вживання їжі і дитина відмовляється їсти.

У дітей першого місяця життя герпес часто супроводжується запаленням мозку та мозкових оболонок (менінгоенцефалітами), оскільки цей вірус «любить» осідати і розмножуватися в нервовій тканині.

Різновид герпетичної інфекції — ВЕБ-інфекція (викликається вірусом Епштейна-Барр або герпесвірусом 4 типу). За статистикою, близько 50% дітей віком до 5 років вже перенесли цю інфекцію. Лихоманка, збільшення всіх груп лімфовузлів (особливо шийних), запалення піднебінних мигдаликів та поява висипу після застосування антибіотиків пеніцилінового ряду – її типові симптоми.

Дитячі інфекції з висипом

Дитячі інфекції з наявністю висипу ще називають інфекційні екзантеми. За характером висипань лікар поставить діагноз, визначить причину лихоманки у дитини. До інфекційних екзантем відносяться вітряна віспа, кір, раптова екзантема, скарлатина.

Вітряна віспа

Вітряна віспа — високо заразне захворювання, яке передається повітряно-краплинним шляхом. Викликає вірус герпесу 3 типу (Varicella Zoster). Висипання при вітрянці характеризується набряклими блідо-рожевими плямами з бульбашкою в центрі, її розмір — 1-3 мм. Головна відмінність цього висипу в тому, що одночасно на тілі можуть бути цятки, бульбашки і скоринки, тому що одні тільки з’являються, а інші вже проходять.

Локалізуються висипання на волосистій частині голови, обличчі, шиї, тулубі, кінцівках, можливі елементи висипу на слизових рота, горла, статевих органів, іноді – в ділянці очей. Через кілька днів бульбашки підсихають з утворенням скоринок, які згодом самостійно відпадають.

Висипання можуть супроводжуватися свербінням. При їх розчісуванні чи здиранні скоринок на шкірі утворюються дрібні рубчики.

Найчастіше вітряна віспа у дітей протікає відносно легко. Ступінь тяжкості вітрянки залежить від ступеня та тривалості лихоманки. При тяжкому перебігу вона тримається до 14 днів. Можливі такі ускладнення, як пневмонія та енцефаліт (запалення головного мозку).

Кір

Кір – надзвичайно заразна вірусна інфекція. Ще її називають «дитячою чумою». Починається інфекція респіраторними симптомами на фоні високої температури: нежиттю, чханням, сухим кашлем, появою набряку та запалення слизової очей, світлобоязні. З другого дня хвороби на слизовій щік можна побачити дрібні білі плями з почервонінням по краях (плями Філатова-Бельського-Коплика). На 4-5 дні хвороби з’являється характерні висипання на обличчі, шиї та за вухами у вигляді рожевих і червоних плям, які поступово поширюються зверху вниз і схильні до з’єднання. Потім вони лущаться, супроводжуються світло-коричневою пігментацією. Небезпечна ця хвороба ускладненнями. Це може бути пневмонія, отит, енцефаліт з подальшою інвалідизацією.

Раптова екзантема

Раптова екзантема (дитяча розеола, псевдокраснуха, шоста хвороба, триденна лихоманка) – інфекція, яку викликають герпесвіруси 6 та 7 типу. Найбільш уразливі діти від півроку до двох років. З розвитком хвороби з’являються висипання: дрібні рожеві плями з максимальною локалізацією області тулуба. Вони бліднуть при натисканні, можуть свербіти. До появи розеоли відзначається температура 38-40°С без симптомів, можуть збільшуватися потиличні та нижньощелепні лімфовузли.

Скарлатина

Скарлатина — бактеріальна інфекція, при якій, окрім лихоманки, розвивається ангіна, з’являється висип, який викликаний всмоктуванням токсину збудника, бета-гемолітичного стрептокока. Висипання при скарлатині яскраво-червоне, 1-2 мм у діаметрі, злегка шорсткі на дотик. Характерний «полуничний язик» (з підкресленими сосочками), блідість носогубного трикутника. У пахвових і пахвинних складках колір висипів більш насичений.

Після появи висипання на шкірі з’являється слабке лущення у вигляді тонких пластів на пальцях рук і ніг. Через 2-5 тижнів після одужання від скарлатини можливі ускладнення у вигляді ревматизму, гломерулонефриту, псоріазу.

Ентеровірусні інфекції

Відомо близько 100 різновидів вірусів (Enterovirus, Коксакі, ECHO та ін.), що викликають спалахи захворювань переважно у літньо-осінній період, під час літнього відпочинку на морі.

Ознаки ентеровірусної інфекції різноманітні за різних типів ентеровірусів. Ентеровірусна лихоманка протікає за типом грипу, коли виникає різка температура та біль у м’язах, головний біль, можуть з’явитися нудота, блювання, діарея. В окремих випадках розвивається герпангіна — з’являються хворобливі бульбашки на слизовій рота.

При деяких типах ентеровірусних інфекцій з’являється характерний висип в області долонь, підошв і слизової рота (синдром «рука-нога-рот» або вірусна пухирчатка).

Кишкова форма ентеровірусних інфекцій супроводжується водянистою діареєю до 5-10 разів на добу, болями в животі, нечастим блюванням. У дітей до року така форма інфекції може спричинити зневоднення.

Епідемічна міалгія — також прояв ентеровірусної інфекції. Характеризується болями в грудній клітці та животі з посиленням при диханні та кашлі.

Найважчими проявами ентеровірусних інфекцій можуть бути менінгіти та енцефаліти – ураження головного мозку з блюванням, судомами, слабкістю в кінцівках, порушенням свідомості.

Кліщові енцефаліти

Кліщові енцефаліти — важкі вірусні захворювання, які виникають у зонах проживання іксодових кліщів.

Зараження відбувається в результаті інфікування вірусом після укусу або роздавлювання кліща. Можливе попадання інфекції при вживанні некип’яченого молока корів, кіз та овець.

Клінічні прояви хвороби починаються в середньому через два тижні, супроводжуються температурою 38–40°С, головним болем, ломотою в м’язах, світлобоязню, дискомфортом в області очей, окоруховими порушеннями, розладом рухів, судомами, можлива втрата свідомості.

Кліщовий енцефаліт здатний викликати незворотні порушення здоров’я. Для попередження захворювання в ендемічних районах використовують імунопрофілактику вакциною та специфічним імуноглобуліном.

Бактеріальні інфекції

Серед патогенів у дітей найбільше значення у кишкової палички, бета-гемолітичного стрептокока, стафілокока, пневмокока, гемофільної палички, сальмонели, ентеробактерії. Ці збудники викликають бактеріальну пневмонію, інфекції шкіри та підшкірної клітковини, сечостатевих шляхів, кишечника. Найчастіша причина високої температури у дитини без симптомів – бактеріальна інфекція сечових шляхів.

Неінфекційні причини високої температури

Неінфекційні причини високої температури трапляються рідше. Вони можуть бути представлені:

1. Реакціями на різні ліки та вакцини. Серед таких препаратів на першому місці антибіотики та сульфаніламіди, а також вакцини від кашлюку, кору та грипу, пневмокока, туберкульозу.
2. Аутоімунними хворобами: червоний вовчак, васкуліти, ювенільні артрити, виразковий коліт (запальне захворювання кишечника).
3. Дисфункцією центральної нервової системи на тлі черепно-мозкових та пологових травм, крововиливів у мозок, тривалої психоемоційної напруги.
4. Зростання зубів.
5. Перегрів на сонці.

У деяких випадках причина високої температури – злоякісні пухлини (лейкози, лімфоми).

Як доглядати хвору дитину вдома

Для дитини з температурою важливо створити вдома комфортні умови. Не варто її тепло одягати і укутувати (крім періодів сильного ознобу) слід проводити провітрювання: температура в кімнаті повинна бути 20–22°С.

Хвора дитина стає млявою або неспокійною, відмовляється від їжі та пиття, що може призвести до зневоднення при лихоманці. Тому важливо малюка якомога частіше напувати. Для цього краще використовувати теплі або прохолодні компоти, морс, соки, розведений кисіль, неміцний чай. Діти до двох років повинні випивати близько 1 л рідини на добу, старші діти – 1,5–2 л. Якщо дитина на грудному вигодовуванні, прикладати до грудей її треба частіше.

Коли потрібно збивати температуру

Сама собою гарячка — не хвороба, а захисна реакція організму, спрямована на боротьбу з вірусами і бактеріями.

Цифри на термометрі не завжди вважаються критерієм застосування жарознижувальних засобів.

Дати жарознижувальне слід у тих випадках, якщо:

• дитина погано почувається, не може заснути, вередує, скаржиться на сильний головний біль;
• є озноб, дитина тремтить, шкірні покриви стали блідими, з мармуровим відтінком;
• є захворювання нервової системи, хвороби обміну речовин та серця;
• дитина до року, недоношена;
• на тлі підвищеної температури у малюка з’явилися судоми (або такий стан спостерігався в минулому).

Як збити температуру у дитини

Найкращий вибір серед жарознижувальних засобів у дітей – парацетамол або ібупрофен. Форми суспензії або сиропу цих препаратів є більш прийнятними для малюків. Можливе також застосування засобів у ректальних свічках, особливо якщо у дитини є блювання.

Антипіретики не потрібно регулярно давати протягом усього періоду лихоманки, тим більше на тлі антибіотиків. Не рекомендують використовувати 2 препарати одночасно та знижувати температуру до нормальних цифр. При виникненні «білої лихоманки», коли шкірні покриви бліді, руки та ноги дитини холодні на дотик, можна розтерти долоні та підошви.

Що робити, якщо препарати не допомогли

Іноді батьки стикаються із ситуацією, коли прийом одного жарознижуючого не дає ефекту. Якщо через 2 години після прийому ліків у потрібній дозі температура не знизилася, слід дати інший жарознижувальний препарат.

Через 30 хвилин після прийому парацетамолу або ібупрофену можна обтирати водою кімнатної температури. При цьому шкіра має самостійно висохнути. Зниження температури на 1-1,5 градуса достатньо для припинення процедури.

Чого краще не робити

Якою б важкою лихоманка не була, батьки завжди повинні пам’ятати, що деякі ліки можуть завдати більше шкоди, ніж хвороба. Препарати німесуліду, які добре зарекомендували себе як жарознижувальні засоби у дорослих, заборонені до застосування у дітей віком до 12 років через ризик токсичних ефектів. Це саме стосується і анальгіну.

Антибіотики та сульфаніламідні препарати можуть призначити лише лікарі. Вони ефективні лише за бактеріальних інфекціях, а більшість причин лихоманок у дітей пов’язані з вірусами.

Велика помилка батьків — використання різноманітних імуномодуляторів та противірусних засобів у дітей з ГРВІ. Застосування специфічних противірусних ліків виправдане лише при грипі та деяких герпетичних інфекціях.

Не слід прикладати холодні предмети до тіла при лихоманці у дитини, оскільки це провокує спазм судин. Обтирання розчинами оцту та спирту теж не потрібні через можливість всмоктування токсичних речовин через шкіру. При «білій лихоманці», коли з’явилася блідість шкіри, кінцівки холодні на дотик, є озноб, обтирання небажані, оскільки вони можуть посилити спазм судин.

Висновок

Висока температура у дітей може бути ознакою безлічі патологій. Найчастіше це респіраторні вірусні інфекції, які проходять власними силами і потребують активного лікування. Водночас підвищена температура може бути симптомом небезпечних хвороб, ускладнень ГРВІ та життєзагрозних станів. Завдання батьків – полегшити стан дитини доступними домашніми методами та не пропустити серйозних симптомів, коли можуть знадобитися своєчасна консультація лікаря або виклик швидкої допомоги. Також не варто забувати, що розвиток багатьох тяжких інфекцій з незворотними наслідками можна запобігти шляхом своєчасної вакцинації дітей.