Вирощування сої: історія вирощування та господарське значення

Соя — одна з найважливіших сільськогосподарських культур. І хоча в Україні її почали обробляти у великих обсягах відносно недавно, у світовому масштабі соя за значимістю можна порівняти з пшеницею, рисом та кукурудзою. Пояснюється це приголомшливою універсальністю цієї культури, з якої одержують найрізноманітніші типи харчової продукції та сировини для легкої промисловості. Про те як купити сою вигідно можна узнати за посиланням https://agronizer.ua/silgospprodukciya/soya-2/cina-na-soyu/ тут ви знайдете актуальні ціни на сою, розміщення обсягів на купівлю та продаж.

Зміст статті:

• Соя — опис культури
• Історія вирощування сої
• Господарське значення сої
• Загальні відомості про вирощування сої
• Підготовка ґрунту під сою
• Посів сої
• Догляд за посівами та збирання сої

Соя — опис культури

Соя звичайна або культурна — це однорічна трава, що входить до ботанічного роду Соя, що відноситься до сімейства Бобові. Це єдиний вид – сукупність особин, що еволюційно склалася, характеризується єдиним …сої, яка культивується людиною в сільськогосподарських цілях.

Рослина соя має пряме розгалужене стебло з великою кількістю листя. Висота — до 120 см. Коренева система класифікується як змішана, але деякі вказують її як стрижневу: основний центральний корінь йде в ґрунт досить глибоко (до 2 м), але три чверті бічних корінців знаходяться недалеко від поверхні землі. Змішаною кореневу систему називають тому, що центральний корінь, що йде глибоко в землю, має ту ж товщину, що і бічні відростки.

Листя сої має трійчастоскладну конструкцію з листочками звичайної ромбовидно-овальної форми. Листя вкрите шаром «гармата».

У пазухах листя соя формує невеликі суцвіття-пензлі, що складаються з кількох середніх за розміром квіток білого чи фіолетового кольору. У кожному суцвітті може бути від 5 до 20 квіток.

З цих суцвіть у результаті утворюється невеликий плід-стручок вигнутої чи прямої форми. Залежно від сорту колір коливається між попелясто-сірим і бурим. У кожному стручці знаходиться до 4 насіння, а самі стручки опушені, як і листя. Насіння має стандартну для бобових рослин овальну або круглу форму з характерним рубчиком.

Історія вирощування сої

Сьогодні сою вирощують у світі. Ареал розповсюдження цієї культури сягає 56—60 градусів північної та південної широт. Однак, так було не завжди. Ще два сторіччя тому це була суто місцева азіатська культура, про яку на Заході мало хто знав.

Окультурення сої відбулося на території Стародавнього Китаю, але коли саме це сталося, до кінця не зрозуміло. Найсміливіші версії датують цей процес шостим-сьомим тисячоліттям до нашої ери. Але згідно з більш обґрунтованим теоріям окультурення сої в Піднебесній відбулася не раніше одинадцятого століття до нашої ери.

Надалі з Китаю соя була завезена до сусідньої Кореї, де стала важливою сільськогосподарською культурою. Потім у період корейської колонізації японського архіпелагу соя потрапила до Японії. Сталося це у період між п’ятим століттям до нашої ери та четвертим століттям нашої ери.

Лише через кілька століть про цю сільгоспкультуру дізналися у Європі. Хто з європейських учених першим описав сою, є різні думки. Одні вважають, що це був німецький натураліст Е. Кемпфер, який відвідав Китай наприкінці XVII ст.

По-справжньому серйозно європейські ботаніки зацікавилися соєю лише у другій половині XVIII століття, а обробляти її у Європі почали ще пізніше — лише 1885 року. Американці розпочали промислове вирощування цієї культури наприкінці 1890-х.

Завдяки високій врожайності та широкому спектру можливостей застосування сої, вона стрімко набула популярності на Заході, особливо у Сполучених Штатах. Після Другої світової війни соя стала однією з найважливіших сільськогосподарських культур в Америці, та й у решті світу теж.

Господарське значення сої

Насіння сої, або просторіччя соєві боби — широко затребуваний продукт, що має масу варіантів використання.

Завдяки тому, що соєві боби надзвичайно багаті на легкозасвоюваний білок, вони відмінно підходять для використання при приготуванні найрізноманітніших страв. При цьому однією з найважливіших ніш для сої на продовольчому ринку стало використання її як рослинного замінника тваринних продуктів.

Наприклад, із сої виходить дешевий, але дуже корисний замінник молочних та м’ясних продуктів. Важливо при цьому відзначити, що соєві «м’ясо» та «молоко» вживають у їжу не лише бідні люди, для яких справжні продукти не по кишені, а й ті, хто з медичних чи інших причин (наприклад, вегани) не можуть вживати продукти тварини походження.

Переробка сої дозволяє отримати масу інших корисних та поживних продуктів. Так, широкого поширення набули такі продукти із сої: борошно (використовується не як класичне борошно, а як добавка при приготуванні складних страв, у тому числі випічки), крупа, пластівці, олія (аналог соняшникового), тофу (щось на кшталт сиру або сиру) , паста, соус і т.д. У японській та китайській кухні соєві продукти затребувані особливо сильно, адже у цих регіонах світу сою вирощують уже кілька тисячоліть.

Велике значення соя має і тваринництва. Багато фермерів використовують кормові суміші на основі сої в раціоні худоби.

Загальні відомості про вирощування сої

Загалом вона вважається невибагливою культурою. Паростки сої спокійно переносять підвищену та недостатню вологість ґрунту, заморозки, не катастрофічні відхилення в кислотності ґрунту, вони стійкі до хвороб та шкідників.

Соя є культурою короткого світлового дня, але є виведені сорти менш чутливі до довжини світлої частини доби. У той самий час цих рослин досить важливо, щоб освітлення було інтенсивним і рівномірним, тобто неприпустимо затінення бур’янами, деревами чи іншими об’єктами.

Завдяки наявності безлічі сортів, сою можна успішно вирощувати у досить широкому діапазоні температур. Існують сорти, які без проблем виносять похолодання до -3 ºС та спеку до 37 ºС.

Потреба у воді у сої різна у різні періоди вегетації. Хороша вологість ґрунту потрібна при проростанні насіння та на етапі цвітіння та формування врожаю. Останнє означає, що в посушливих регіонах вирощувати сою можна лише за умов штучного зрошення.

Що стосується потреби у добривах, то тут все залежить від складу грунту та кліматичних умов. Найбільше соя потребує азоту, але навіть він некритичний у високородючому ґрунті. На багатому чорноземі соя майже не реагує на внесення мінеральних добрив, оскільки повністю задовольняє свої потреби поживних речовин за рахунок того, що вже є в грунті.

Підготовка ґрунту під сою

Для сої рекомендується вибирати чисті від бур’янів поля з високим вмістом поживних речовин та гарним рівнем вологості. У цьому випадку необхідність у поливі та внесенні добрив буде мінімальною або нульовою.

Розміщувати цю культуру краще після зернових, кукурудзи, цукрових буряків, картоплі Картопля, або Пасльон бульбоносний (від латинського Solánum tuberósum), — вид багаторічних до…та злакових багаторічників. А ось сіяти сою після інших зернобобових та бобових багаторічників, соняшника та капусти вкрай не рекомендується. У свою чергу, соя буде хорошим попередником для зернових культур та кукурудзи, кормових культур, ріпаку. Ріпак — рослина сімейства Капустяних, трав’яниста однорічна. 

Підготовка ґрунту під сою в основному зводиться до осіннього лущення на глибину близько 9 см і оранки, поєднаної з внесенням добрив на глибину до 25 см. Провесною спочатку проводять боронування, а потім, якщо є необхідність, проводять культивацію, щоб вирівняти грунт і знищити бур’яни . Безпосередньо перед сівбою проводиться культивація паровими або буряковими культиваторами з боронами.

Дуже важливо, щоб поверхня поля була рівна, оскільки соєві боби розташовуються досить низько на рослині, а тому вимагають низького зрізу під час збирання. Перепади між гребенями та борознами мають бути максимум 4 см.

Посів сої

Оптимальним моментом для сівби буде той, коли грунт, точніше її верхній шар, прогріється до десяти-п’ятнадцяти градусів. Втім, якщо прогноз погоди обіцяє стрімке потепління в найближчий час, то можна зробити сівбу і в грунт з температурою 6—8 градусів. Крім цього також потрібно вловити момент, коли грунт досить зволожений, адже боби сої на етапі проростання потребують великої кількості вологи. Зазвичай найкращим часом для сівби є кінець квітня – перша половина травня.

Для сортів, які дозрівають швидко, міжряддя рекомендується робити в межах від п’ятнадцяти до сорока п’яти сантиметрів, а для сортів із середньою тривалістю дозрівання – від 45 до 70 сантиметрів. Приблизна норма висіву багато в чому визначається сортом, способами сівби та тим, як планується боротися з бур’янами.

У грунт потрібно відправляти тільки те насіння, яке зазнало протруювання та інокулювання бульбочковими бактеріями. Бактерії об’єднані у царство Eubacteria чи Bacteria. Царство ділять на кілька типів: Глибина закладення становить 3-4 см, якщо грунт вологий, і 5-7 см у тому випадку, коли поверхневий шар грунту сухуватий. Крім того, сухий ґрунт потрібно обов’язково прикатати після сівби. Дуже важливо, щоб при посіві над насінням виявився хоча б сантиметр вологого ґрунту.

Догляд за посівами та збирання сої

Основний догляд даної культурою зводиться боротьби з бур’янами. По-перше, через кілька днів після сівби і до того, як з’являться сходи, при необхідності проводиться боронування. По-друге, на брудних полях допускається одне-два боронування після того, як з’явилися сходи. Але робиться це тільки після того, як бур’яни добре вкоренилися і виросли до десяти-дванадцяти сантиметрів, а сама соя викинула перший трійчастий лист. Повторне таке боронування проводять також у разі потреби, коли соя дала третій лист.

У пізніший період допускаються лише одна-дві міжрядні культивації. Строки їх проведення визначаються кількістю бур’янів. Також можливе використання гербіцидів, але після формування третього листка на пагонах сої використовувати хім засоби проти дводольних вже не можна.

Збирання сої проводиться при досягненні рослинами повної стиглості. Щоб запобігти травмуванню бобів, краще підібрати такий момент, коли їхня вологість складе 14—16%. Забирають сою звичайним прямим комбайнуванням.