Війна з Росією на паузі: Які висновки час зробити українській владі

Учорашній виступ Путіна не зняв напругу біля наших кордонів, але, схоже, під тиском цивілізованого світу Кремль поставив свої агресивні плани на паузу. Якою Україна має скористатися повною мірою

фото: Пресслужба Об’єднаних сил

Послання президента Путіна Федеральним зборам РФ вселило помітний оптимізм принаймні у публічних осіб із команди Зеленського. Однак він може виявитися дещо передчасним. Чимало експертів закликають бути обережними зі сподіваннями на тривалий стабільний мир.

За прогнозом директора Українського інституту майбутнього Вадима Денисенка, «порожній російський холодильник подарував нам час Послання Путіна до Ради федерації виявилося примирливим посланням старіючого диктатора, який хоче почути кожного і дати всім по три копійки». Але часу може виявитися зовсім небагато, тож вкрай небезпечно було би вирішити, що якщо нам не загрожує пряма агресія Росії просто зараз, то й відповідний ризик узагалі знято з порядку денного. На диво мала кількість згадок про Україну у виступі Путіна означає лише те, що послання мало адресатом внутрішнього російського споживача, але ніяк не те, що вони від нас нарешті відчепилися. Нам лише дали паузу. 

Читайте детальніше: Послання Путіна: Які висновки варто зробити Україні

Це не значить, що необхідно постійно перебувати в стані очікування війни. Разом із тим, адекватна реальному стану речей державна влада може – і зобов’язана – скористатися цією паузою для нарощування м’язів, розшиття «вузьких місць», тобто посилення обороноздатності. Новий акт агресії з боку Москви має рано чи пізно статися  – іншого варіанту в парадигмі мислення агресивного північного «брата», на думку більшості експертів, просто немає.

Та чи зможе правильно скористатися паузою чинна влада? Перші коментарі її публічних представників залишають простір для скептиків. Приміром, зі слів голови української делегації у Тристоронній контактній групі Леоніда Кравчука виявляється, що Зеленський перелякав Путіна запрошенням приїхати на Донбас. То може і російські війська злякалися заяв нашого президента та відступили від наших кордонів? Чи усвідомлюють взагалі «зелені» і їхні політичні партнери, наскільки небезпечно в нинішніх умовах вкладати президента в теплу ванну?

Це нагадує боротьбу з коронавірусом по-українськи. Навесні минулого року, коли у нас був перший локдаун, створили «антиковідний» фонд, який частково був витрачений на ремонти доріг. А далі з’ясувалося, що й фонду такого не було, про що ошелешеній країні плутано пояснив президент. Далі, замість як слід підготуватися до нової хвилі епідемії, влада годувала українців обіцянками привезти вакцини, запроваджувала якісь незрозумілі локдауни вихідного дня, сварилася із мерами, дозволила новорічні гуляння, а президент селфився без маски з буковельськими лижниками. Негативні наслідки такої ефективної протидії епідемії ми кожного дня бачимо в звітах МОЗ про кількість захворілих, померлих і брак вільних ліжок в лікарнях.

Вірус став лакмусом для влади Зеленського, що виявив слабкі й вразливі місця в ній. Одне із них — відсутність стратегічного бачення.  Тому згадка про ковідну передишку і те, як влада нею скористувалася — геть не зайва. Зараз, коли Кремль поставив війну на паузу, необхідно зробити багато чого, починаючи від ухвалення нарешті закону про територіальну оборону, закінчуючи усуненням проблем із харчуванням. Треба не розповідати щодня, як ми хочемо в НАТО, а нас не беруть, доводячи цю тему до абсурду і дратуючи чиновників Альянсу, а цілеспрямовано рухатися до досягнення стандартів Блоку, що, між іншим, допоможе й розвитку української держави загалом. 

Нинішня криза продемонструвала, що Захід підтримав нас єдиним фронтом. Це добре, але наступного разу такої одностайності може й не бути. Особливо якщо Україна зупинить реформи, вагатиметься зі своїм курсом або підмінятиме реальну боротьбу з корупцією щотижневими рішеннями РНБО. Нас підтримали ще й тому, що завдяки ефективній дипломатії попередньої влади склався консенсус довкола сприйняття кремлівського вождя. Зараз Києву важливо не знижувати дипломатичні оберти, постійно підтримувати антипутінську коаліцію і не розчаровувати її сумнівними кроками. Нарешті, розворот української влади у бік патріотизму не повинен знов змінитися «какой разніцей». Суспільство має перебувати у психологічній готовності до оборони, а такі коливання належну готовність вбивають.

Більше новин про події в Україні та світі