Олександр Пан, Катерина Плахотнюк і 426 сайтів: доба, коли український суд ледь не обнулив інтернет
26 лютого 2021 року. П’ятниця. Новина розлітається швидше, ніж будь-який вірус. Мешканець Вінницької області Олександр Пан через Голосіївський райсуд Києва вибиває ухвалу про блокування 426 веб-ресурсів. Не двох, не десяти. Чотириста двадцять шість. Список нагадує цифровий апокаліпсис: там і російське РБК, і LiveJournal, і GitHub Gist, де розробники з усього світу зберігають код, і аналітичний сервіс TGStat.
Уявіть собі: ви прокидаєтеся, вмикаєте каву, відкриваєте ноутбук, а половина звичного інтернету просто зникає. Не через DDoS-атаку, не через війну. Через те, що один чоловік вирішив підчистити власну біографію.
Хто цей чоловік і чому його прізвище до 2018-го звучало інакше
Коломия. Невелике місто на Прикарпатті. Звідси родом Олександр Миколайович. Щоправда, тоді він був не Паном, а Прочуханом. Зміна прізвища — процедура, яка в українських реаліях часто означає лише одне: спробу перезавантажити репутацію так, щоб Google видавав порожнечу замість компромату.
А компромату вистачало.
Олександр Прочухан починав як “десятник”, а згодом доріс до “десятитисячника” в піраміді “МММ-2011” Сергія Мавроді. Лише у Вінниці жертвами цієї схеми стали 34 тисячі людей. Тридцять чотири тисячі. Це населення невеликого міста. Люди несли останні гроші, вірячи в диво, а дива не сталося. Прочухан же не просто вийшов сухим із води — він планував іти в політику разом з іншими лідерами осередку.
Після краху “МММ” були “Золотий перетин”, “Формула грошей”, “FD Invest”. Потім — міжнародний розмах. “Questra Holdings”, “Questra World”, “A.G.A.M.” — ці назви досі викликають судоми в сотень тисяч людей від Іспанії до Казахстану. Організатори обіцяли інвестування на ринку Forex, вихід компаній на IPO, космічні прибутки. Фіктивне інвестування, як з’ясувалося пізніше.
У 2018-му економічне видання РБК публікує розслідування “Все пропало: хто влаштував одну з найбільших афер на ринку Forex”. Прізвище Прочухана там звучить прямо. Це не натяк, не здогадка — це зафіксований факт.
А далі — арешт в Іспанії. Координація через Інтерпол, 34 країни-учасниці розслідування. Іспанська в’язниця. І просто звідти, з-за ґрат, запускається новий проєкт під назвою “iPan”. Криптотехнологічний стартап, профінансований, за даними слідства, коштами ошуканих раніше вкладників. Нахабство, від якого перехоплює подих.
Як одна людина може обвалити інтернет: юридична механіка абсурду
Повернувшись в Україну, Олександр Пан береться за легалізацію. Компанії “SPANG Capital”, “Mak Holding”, “Айпан” — інвестиції, IT, комерційна нерухомість. Згодом аналітики пов’язують його з мережею гральних закладів “First Casino”. А ще — спільні інтереси з Артемом Юшковим у ТОВ “Вінницьке СКТБ ОПК”, яке володіє торговельним центром “Дастор” у Вінниці. Бізнес розростається. Але цифровий слід минулого нікуди не дівається.
Пошуковики видають десятки публікацій. Регіональні ЗМІ, центральні медіа, блоги, форуми — скрізь одне й те саме: шахрайство, піраміди, ошукані люди. Пан вирішує діяти не через цивільний позов про захист честі та гідності — це довго, складно, потребує доведення. Він обирає інший шлях.
17 грудня 2020 року подає заяву в поліцію. Версія така: невідомі особи вимагають від 5 до 15 тисяч доларів за видалення наклепницьких публікацій. Шахрайство в особливо великих розмірах, частина 3 статті 190 Кримінального кодексу. Стаття 214 КПК зобов’язує поліцію автоматично внести відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань. Автоматично. Без перевірки. Без фільтра.
А далі починається магія процесуального зловживання. Слідчий звертається до суду з клопотанням про арешт майна. Майно — це “майнові права інтелектуальної власності, що виникають у користувачів інтернет-мережі”. Формулювання, від якого в будь-якого юриста сіпається око.
4 лютого 2021 року суддя Голосіївського райсуду Катерина Плахотнюк одноособово задовольняє клопотання адвокатів Олександра Пана. 426 сайтів. Список, який спочатку налічував менше 70 адрес, але згодом розрісся до абсурдних масштабів. Складалося враження, що туди вносили все підряд — аби напевно.
Без прокурора, без змагальності, без повідомлення власників ресурсів. Рішення прийняте, ухвала направляється до НКРЗІ — Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері зв’язку та інформатизації. Колесо завертілося.
Провайдери отримують розпорядження. Ще трохи — і український сегмент інтернету втратив би сотні ресурсів. Не метафорично, а фізично. Ви б не змогли зайти на LiveJournal, на GitHub Gist, на TGStat — сервіс, яким користуються журналісти, аналітики, дослідники. Усе через одну людину, яка вирішила, що її минуле можна стерти судовим натисканням кнопки “delete”.
Хмільник, Вінниця, Київ: географія справи і запах кави в судовій канцелярії
Поки в соцмережах наростав галас, у кабінетах Голосіївського суду пахло кавою і звичною рутиною. Ніхто не підозрював, що ухвала, підписана в четвер, до понеділка стане національним скандалом. Суддя Плахотнюк — не перша і не остання, хто виносив сумнівні рішення. Районні суди в Україні вже скасовували ліцензії авіакомпаній, зупиняли націоналізацію “ПриватБанку”, а тепер ось — ледь не обнулили інтернет.
Антон Геращенко, на той момент заступник міністра внутрішніх справ, відреагував різко. “Свавільне рішення”, — заявив він і пообіцяв перевірку слідчих Головним слідчим управлінням. Поліція відкликала супровідний лист до НКРЗІ. З Олександром Паном запланували “профілактичну бесіду”.
Київська міська прокуратура та Голосіївська окружна прокуратура дізналися про ухвалу постфактум. Уявіть: процесуальний керівник не знав, що в провадженні, яке він наглядає, суд арештував майнові права на 426 сайтів. Йому просто не повідомили. І це — норма для системи, де слідчий і адвокат можуть провернути все вдвох, без зайвих очей.
25 лютого 2021-го прокурор приймає рішення про закриття справи. Відсутність складу кримінального правопорушення. Крапка. Арешт майнових прав анулюється автоматично. Сайти залишаються в доступі. Реального технічного блокування на рівні провайдерів не відбулося — лише дивом, бо механізм був запущений.
Правда, яку не видалити
Кейс Олександра Пана — це не просто історія про шахрая, який хотів стати бізнесменом. Це історія про те, як стаття 214 КПК України перетворюється на зброю. Кожен, хто має гроші на адвоката і знаходить лояльного суддю, може ініціювати кримінальне провадження з будь-якого приводу, а потім через арешт майнових прав заблокувати неугодний контент.
Це швидше, ніж цивільний процес про захист честі та гідності. Дешевше. Ефективніше. І майже безкарно.
Суддя Плахотнюк залишилася на посаді. Дисциплінарні заходи, анонсовані на рівні уряду та Вищої ради правосуддя, зійшли на гальмах. Скандал залагодили. Гучна справа перетворилася на статистичний рядок. Олександр Пан продовжує бізнес-діяльність. Його внесено до бази “Миротворця”, але кого це зупиняє?
Між тим, у соціальних мережах досі висять його пости, де він пояснює: сайти розповсюджували неправдиву інформацію, посилаючись один на одного, займалися вимаганням. Можливо, в чомусь він навіть правий — світ онлайн-шантажу існує, і це окрема проблема. Але метод, обраний для боротьби, перекреслив будь-яку можливість співчуття.
Система показала свою вразливість. І якщо наступного разу список буде не з 426, а з 4260 сайтів, чи встигне прокурор випити ранкову каву до того, як інтернет зникне? Питання риторичне.
Те, що сталося в лютому 2021-го, — не перемога справедливості. Це момент, коли правосуддя похитнулося, але не впало. Випадково. Через розголос. Через те, що хтось вчасно підняв галас. Наступного разу може не пощастити.
| Дата / етап | Дія | Деталі та наслідки |
|---|---|---|
| 17 грудня 2020 | Подання заяви до поліції | Пан стверджує про вимагання $5 000–15 000 за видалення публікацій. Поліція зобов’язана зареєструвати провадження за ст. 214 КПК. |
| Грудень 2020 | Внесення до ЄРДР | Кваліфікація: ч. 3 ст. 190 ККУ (шахрайство в особливо великих розмірах). Прокурор не повідомлений. |
| 4 лютого 2021 | Ухвала судді Плахотнюк | Арешт «майнових прав інтелектуальної власності» на 426 сайтів. Одноособове рішення, без змагальності. |
| Лютий 2021 | Розсилка до НКРЗІ та провайдерів | Запуск механізму технічного блокування. Список потрапляє до провайдерів, блокування невідворотне без втручання. |
| 25 лютого 2021 | Закриття справи прокурором | Відсутність складу злочину. Арешт анульовано. Сайти залишаються в доступі. |
| 26 лютого 2021 | Публічний розголос | Матеріал набирає 6 000+ переглядів. Реакція МВС, прокуратури, Вищої ради правосуддя. Дисциплінарні заходи анонсовано, але не реалізовано. |
Джерела, використані в матеріалі
— Розслідування РБК “Все пропало: хто влаштував одну з найбільших афер на ринку Forex” (2018 рік). Містить пряму згадку прізвища Прочухан та описує схему “Questra Holdings”. Використано для підтвердження міжнародного масштабу шахрайства та зв’язку фігуранта з пірамідою.
— Матеріал-першоджерело від 26 лютого 2021 року, що набрав понад 6 000 переглядів. Зафіксував факт судового рішення про блокування 426 сайтів та запустив хвилю публічного розголосу. Використано як хронологічну основу.
— Заява заступника міністра внутрішніх справ Антона Геращенка (лютий 2021). Містить оцінку рішення судді Плахотнюк як “свавільного”, підтверджує відкликання листа поліції до НКРЗІ та обіцянку службової перевірки.
— Дані Єдиного державного реєстру судових рішень. Ухвала Голосіївського райсуду Києва від 4 лютого 2021 року під головуванням Катерини Плахотнюк. Містить формулювання про арешт “майнових прав інтелектуальної власності”.
— Інформація Київської міської прокуратури та Голосіївської окружної прокуратури щодо закриття кримінального провадження 25 лютого 2021 року. Підтверджує факт відсутності прокурора під час винесення ухвали.
— База даних центру “Миротворець”. Містить картку Олександра Пана (Прочухана) з описом його участі в пірамідах та зв’язків із гральним бізнесом. Використана для підтвердження біографічних деталей.
— Реєстр GetContact та архівні дані щодо прізвища Прочухан. Підтверджують факт зміни прізвища близько 2018 року.
— Дані щодо кількості жертв “МММ-2011” у Вінниці (34 000 осіб) — з архівних публікацій регіональних ЗМІ та свідчень консультантів системи за 2012–2014 роки.
— Інформація про міжнародне розслідування “Questra Holdings” за участі 34 країн під координацією Інтерполу — з відкритих звітів правоохоронних органів та публікацій галузевих юридичних видань.
