Лабазюк, Заблоцький, Ковальчук і тютюнова пастка на 50 мільярдів: повна реконструкція лобістського зговору

10 червня 2026 року Верховна Рада остаточно зняла з розгляду законопроєкт №14245. Його навіть не відправили на доопрацювання — просто викреслили з порядку денного, як безнадійний актив. Це була третя спроба протягнути одну й ту саму норму, загорнуту в щоразу нову обгортку. І третій провал.

Але дивна річ: навколо цього документа місяцями вирувала інформаційна кампанія. Говорили про порятунок села, про тисячі робочих місць, про 50 мільярдів додаткових надходжень до бюджету. На папері — ідеальний закон. Чому ж тоді його тричі завертали, і чому щоразу авторами виступали люди з однаковим бекграундом?

Відповідь треба шукати не в тексті законопроєкту, а в тому, хто і навіщо його писав.

427 тисяч доларів, які все пояснюють

Мар’ян Заблоцький. Колишній голова громадської організації «Українське товариство економічних свобод». Протягом 2017–2019 років ця структура отримала від Philip Morris International 427 тисяч доларів США. Це не припущення і не витік — це відкриті дані з фінансової звітності неприбуткової організації, яку очолював майбутній нардеп.

Після обрання до парламенту Заблоцький не втратив інтересу до тютюнової теми. Разом із колегами Устенком, Мотовиловцем і Шкрум він просував законопроєкт №4358-1 — документ, який мав зберегти рекламу пристроїв для нагрівання тютюну (IQOS, glo) і дозволити куріння на половині площі ресторанів. Паралельно та ж група намагалася відтермінувати підвищення акцизних ставок на ТВЕНи та сигарили. За оцінками бюджетного комітету, це коштувало б державі понад 5 мільярдів гривень щороку.

Потім з’явився законопроєкт №13628 — перша версія обов’язкового квотування українського тютюну. Автор — той самий Заблоцький. Документ пропонував жорстку шкалу: не менше 2% локальної сировини у 2027 році, 3% — у 2028-му, 5% — з 2029-го. Якщо фабрика не виконувала квоту, вмикався каральний акцизний коефіцієнт K, який робив виробництво економічно безглуздим. Рада відхилила цей проєкт 8 жовтня 2025 року. Але історія не закінчилася.

У грудні 2025-го з’являється законопроєкт №14245. Автор — Олександр Ковальчук. Текст практично ідентичний попередньому. Ті самі квоти, ті самі механізми примусу, та сама риторика про фермерів і бюджет. Єдина відмінність — прізвище на титульній сторінці. І це прізвище теж не випадкове: Ковальчук того ж року отримав бронзову антипремію «Золота коса-2025» за системне лобіювання інтересів тютюнової індустрії.

Хто насправді стоїть за «порятунком фермерів»

Реальним бенефіціаром усіх трьох спроб був не абстрактний селянин із трьома гектарами. Нитки вели до Хмельницької області, де народний депутат Сергій Лабазюк (група «Партія «За майбутнє») через пов’язану з ним групу компаній VITAGRO вибудував повний виробничий ланцюжок: від розсади до ферментації.

Ще у 2018 році агрохолдинг мав понад 100 гектарів тютюнових посівів. Пізніше в селі Клинини Волочиського району розгорнули пілотний проєкт на 60 гектарах. Координатором був Павло Посполіта, керівник структурного підрозділу кластеру «Центральний». Техніку до польових робіт готували ще в грудні під керівництвом голови інженерної служби департаменту агротранспорту Михайла Чайківського.

Розсаду вирощували централізовано у дев’яти промислових теплицях. Для висадки у відкритий ґрунт використовували спеціалізовану розсадопосадкову машину на вісім місць — робітниці вставляли кущі в конвеєр просто на ходу. Зібране листя везли на Борщівський завод із ферментації тютюну в Тернопільській області.

Технологія вирощування тютюну на 80% складається з ручної праці. Саме тому VITAGRO активно залучав місцевих селян-пайовиків та жителів Клининського старостинського округу під керівництвом Ірини Завальнюк. Для регіону з хронічним безробіттям це справді виглядало як соціальний проєкт. Але справжні масштаби того, що планувалося, стають зрозумілими лише тоді, коли дивишся на цифри нелегального ринку.

Сам Лабазюк у публічних виступах не приховував амбіцій. Він говорив, що Україна забезпечує лише 4% власних потреб у тютюні, імпортуючи решту за завищеними цінами. Пропонував зобов’язати фабрики використовувати від 5 до 20% вітчизняної сировини, з перспективою повного імпортозаміщення за п’ять років. Як приклад наводив Грузію, де квота нібито сягає 50%.

Але є нюанс. На момент цих заяв Лабазюк уже був обвинуваченим у корупційній справі. НАБУ і САП інкримінували йому спробу надання неправомірної вигоди топпосадовцю Міністерства відновлення — 3–5% від суми підрядів на понад 1 мільярд гривень. Попри це, Вищий антикорупційний суд у лютому та квітні 2026 року пом’якшував йому запобіжні заходи: залишили лише два обов’язки і дозволили виїзд за кордон. Система, яка мала б карати, фактично розв’язала руки.

Як працює тіньовий тютюн: механіка схеми

Голова Державної митної служби Орест Мандзій неодноразово заявляв публічно: його відомство практично не фіксує нелегального ввезення тютюнової сировини через кордон. Це ключовий факт. Він означає, що вся сировина для підпільних сигаретних фабрик — а їх в Україні десятки — вирощується всередині країни.

За експертними оцінками, які циркулюють у профільних аналітичних центрах, співвідношення між легальним і тіньовим вирощуванням тютюну становить приблизно один до двадцяти. На одну офіційно зареєстровану тонну припадає двадцять тонн, вирощених без жодного обліку — на присадибних ділянках, орендованих полях, землях, яких нібито не існує для податкової.

Тепер уявіть, що держава запроваджує обов’язкову квоту: легальні фабрики мусять купувати українську сировину. Формально це виглядає як підтримка національного виробника. Але що відбувається на практиці?

Агровиробник реєструє фермерське господарство і засіває тютюном десять гектарів — це те, що бачить податкова. Поруч, на сусідніх ділянках, без жодної реєстрації, він засіює ще двісті гектарів. Офіційний урожай продається легальній фабриці — квота виконана, документи в порядку. А необлікований надлишок спокійно транспортується на підпільні виробництва.

Далі вступає в гру магія регуляторного прикриття. Якщо вантажівку з тютюном зупиняє поліція або Бюро економічної безпеки, водій показує папери: мовляв, везу законно вирощену сировину з офіційного господарства, ось ліцензія, ось накладні. Спробуй доведи, що саме ця партія — з необлікованого поля. Жоден інспектор не має фізичної можливості простежити, з якої конкретно ділянки зібрано кожен кілограм листя.

Саме тому адміністративна квота була потрібна не фермерам, а організаторам тіньових потоків. Вона перетворювала нелегальний бізнес на юридично захищений.

БЕБ фіксує, але не зупиняє

Про масштаби тіньового тютюнового ринку свідчать регулярні викриття Бюро економічної безпеки. У 2025 році в Одеській області правоохоронці ліквідували 16 нелегальних промислових теплиць та складів. Вилучили майже 56 тонн готової сировини. Це не кустарне виробництво — це промислові масштаби.

На Тернопільщині викрили підпільний цех із 18 тоннами сушеного тютюну на суму 20 мільйонів гривень. І ось тут з’являється важлива деталь, яку рідко згадують: до організації цього цеху був безпосередньо залучений мешканець Хмельницької області. Тієї самої, де VITAGRO розгорнув свої теплиці, де Лабазюк вибудовував виробничий ланцюжок, де ферментаційний завод у Борщеві (Тернопільська область) логістично замикав маршрут.

Збіг? Навряд чи.

Правоохоронці регулярно звітують про вилучення, але система залишається незмінною. Проблема не в тому, що немає доказів. Проблема в тому, що виробники тіньової сировини мають політичне прикриття, яке дозволяє їм не лише уникати відповідальності, а й намагатися легалізувати свій бізнес через парламент.

Біоетанол, бурштин, тютюн: один почерк

Якщо дивитися на ситуацію ізольовано, може здатися, що йдеться про окрему галузеву проблему. Але це не так. Схема, яку намагалися протягнути через тютюнове квотування, майже дзеркально повторює те, що роками працює в нафтохімії та на ринку бурштину.

У нафтохімічній галузі ключовим об’єктом маніпуляцій є біоетанол. Ставка акцизу на етиловий спирт — 133,31 гривні за літр. Щоб уникнути оподаткування, спирт має пройти фізичну денатурацію, після чого код УКТ ЗЕД змінюється з 2207 20 00 10 на 2207 20 00 90, а ставка акцизу обнуляється.

Схемні виробники лише на папері оформлюють денатурацію, фіктивно списуючи спирт на виробництво технічних розчинників. Реальний неденатурований харчовий спирт безперешкодно постачається на нелегальні лікеро-горілчані заводи. В.о. голови Державної податкової служби Леся Карнаух оцінює щорічні втрати бюджету від цієї схеми більш ніж у 5 мільярдів гривень.

Корупційний «тариф» при цьому складає близько 10% не від суми несплаченого акцизу, а від валової виручки з продажу фіктивного розчинника. За середньої ціни розчинника 55 гривень за кілограм, відкат становить 5,5 гривні з кожного кілограма. Схема генерує постійний потік готівки для тих, хто її «кришує».

На бурштиновому ринку модель та сама. Надрокористувачі отримують за мінімальну плату ліцензії на геологічне вивчення бурштиноносних надр та дослідно-промислову розробку родовищ терміном на п’ять років. Замість наукового буріння шурфів, передбачених офіційними проєктами, розгортають масштабний нелегальний видобуток за допомогою потужних гідравлічних мотопомп.

На Рівненщині Нацполіція викрила схему під керівництвом Віктора Мельничука за участю наукового керівництва Михайла Франчука. Під прикриттям офіційної геологорозвідки було повністю знищено 50 гектарів родючого шару ґрунту, пошкоджено понад 700 дерев цінних порід, з обігу вилучено 52 кілограми незаконно вимитого каміння.

У всіх трьох випадках — біоетанол, бурштин, тютюн — однакова логіка: отримати офіційний статус, який слугує індульгенцією від правоохоронного контролю. Легальна ширма — і масштабне ухилення від податків за нею. Єдина відмінність тютюнового кейса в тому, що тут індульгенцію намагалися прописати прямо в законі, на рівні Верховної Ради.

Хто ще в грі: лобістський пул у цифрах і прізвищах

У 2025 році громадські організації «Життя» та «Антикорупційний штаб» запровадили спеціальну антипремію «Золота коса» — для депутатів, які відкрито просувають комерційні інтереси тютюнової індустрії всупереч інтересам громадського здоров’я.

Розподіл виглядав так. Ігор Кривошеєв — золото. Мар’ян Заблоцький — срібло. Олександр Ковальчук — бронза. Четверте місце — Данило Гетманцев. П’яте — Юрій Заславський. Спеціальний приз «Золоте гальмо» отримав голова Держпродспоживслужби Сергій Ткачук.

Це не просто символічні нагороди. Кожен із цих людей мав конкретний трек законотворчої діяльності. Давид Арахамія, який не потрапив до основного списку, але системно підтримував галузеві ініціативи, лобіював урядові поправки до законопроєктів №4278 і №11090. Вони пропонували 25–30% податкових преференцій на акциз для тютюнових виробів електричного нагрівання — потенційні втрати бюджету оцінювали у 3 мільярди гривень щорічно.

Галина Янченко підтримувала ці ініціативи, маніпулюючи тезами про «меншу шкоду» систем нагрівання. Олексій Мовчан надавав політичну підтримку. Устенко, Мотовиловець, Шкрум працювали в координації з тими самими центрами впливу.

Показово, що коли парламент мав справжню політичну волю ухвалити невигідні для тютюнових корпорацій рішення — вирівнювання акцизів на сигарети та ТВЕНи, повна заборона ароматизованих добавок, жорсткі стандарти графічних попереджень на пачках — ці закони проходили без особливих проблем. Отже, справа не у всемогутності транснаціональних гігантів. Справа в конкретних депутатах, які свідомо працюють на конкретні бізнес-інтереси.

Міжнародний контекст: чому це суперечить усьому, що підписала Україна

Україна ратифікувала Рамкову конвенцію ВООЗ із боротьби проти тютюну у 2006 році. Це не декларація — це чинний міжнародний договір, який має пріоритет над національним законодавством.

Стаття 4 встановлює безумовний пріоритет охорони здоров’я перед комерційними інтересами. Стаття 17 закликає уряди розвивати економічно стійкі альтернативи тютюнництву — не стимулювати його, а заміщувати. Стаття 18 зобов’язує захищати довкілля від токсичних наслідків вирощування тютюну.

Окремо варто згадати Протокол про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами, який Україна ратифікувала у 2021 році. Він вимагає створення жорсткої системи відстеження походження сировини, ліцензування всього ланцюжка постачання, контролю за переміщенням тютюну. Адміністративне квотування, яке відкриває шлюзи для необлікованої сировини, прямо суперечить цьому протоколу.

Крім того, стаття 4 національного Закону №2899-IV «Про заходи щодо попередження та зменшення вживання тютюнових виробів» встановлює пріоритетність політики охорони здоров’я перед фінансовими та корпоративними інтересами. Державна підтримка вирощування тютюну — це порушення власного законодавства.

«Хвороба зеленого тютюну» та інші наслідки, про які мовчать лобісти

Перенесення вирощування тютюну на присадибні ділянки, яке пропагували автори законопроєктів, має ще один вимір — суто медичний. Ідеться про «хворобу зеленого тютюну» (Green Tobacco Sickness) — гостре нікотинове отруєння, що виникає через всмоктування нікотину з вологого листя безпосередньо в кровотік.

За даними ВООЗ, кожен четвертий тютюновий фермер у світі страждає від цієї хвороби. Причина — відсутність належних засобів індивідуального захисту при ручному зборі врожаю. Селяни, яких VITAGRO і подібні компанії залучають до роботи на полях, рідко мають доступ до якісних рукавиць, спецодягу, а тим більше до медичного моніторингу. Вони просто отримують щоденну дозу нікотину через шкіру — без жодного куріння.

Додайте сюди інтенсивне виснаження ґрунтів і масштабну вирубку лісів для вогневої сушки сировини — і отримаєте повну картину того, що насправді стоїть за красивими словами про «підтримку національного фермера».

Три спроби — і три провали: як система все ж дала збій

Перша спроба запровадити квотування була започаткована під керівництвом Давида Арахамії. Проєкт навіть не дійшов до сесійної зали — розробники зрозуміли, що він несумісний із принципами вільної конкуренції та базовими вимогами європейського регулювання.

Друга спроба — законопроєкт №13628 Заблоцького — була відхилена Верховною Радою 8 жовтня 2025 року. Бюджетна експертиза зафіксувала, що створення спеціального державного реєстру та системи моніторингу переміщення сировини потребуватиме значних незапланованих видатків. Антикорупційний комітет встановив невідповідність окремих норм вимогам антикорупційного законодавства.

Третя спроба — №14245 Ковальчука — пройшла ті самі кола. Засідання антикорупційного комітету 16 грудня 2025 року знову зафіксувало корупціогенні ризики. Бюджетна експертиза від 16 лютого 2026 року підтвердила потребу в значних незапланованих видатках. Головний комітет двічі — у висновках від 15 грудня 2025 року та від 2 лютого 2026 року — рекомендував ухвалити проєкт за основу. Але зал двічі відмовлявся: 16 грудня 2025 року не включив до порядку денного, 3 лютого 2026 року не прийняв у першому читанні.

Фінал настав 10 червня 2026 року, коли документ остаточно зняли з розгляду. Це означає, що механізм стримувань і противаг, попри всі вади українського парламентаризму, все ж спрацював. Але це не означає, що лобісти відступили. Вони шукатимуть нові формулювання і нових авторів.

Ключові фігури та їхні зв’язки

Порівняння трьох схем регуляторного прикриття

Джерела, використані в розслідуванні

• Офіційна хронологія проходження законопроєктів №13628 та №14245, включно з датами реєстрації, висновками антикорупційного та бюджетного комітетів, результатами голосувань — узято з електронної системи документообігу Верховної Ради України (станом на червень 2026 року). Це первинне джерело, яке фіксує кожен етап законодавчого процесу з точністю до дня.
• Дані про фінансування громадської організації «Українське товариство економічних свобод» компанією Philip Morris International у розмірі 427 тисяч доларів США за період 2017–2019 років — з публічних фінансових звітів цієї організації, доступ до яких забезпечується через державний реєстр звітності неприбуткових установ. Авторство Мар’яна Заблоцького як керівника ГО підтверджується даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб.
• Інформація про антипремію «Золота коса-2025», список лауреатів та обґрунтування номінацій — з офіційних пресрелізів громадських організацій «Життя» та «Антикорупційний штаб» за 2025 рік. У цих же матеріалах міститься перелік законопроєктів, які лобіювали зазначені депутати.
• Заява голови Державної митної служби Ореста Мандзія про відсутність зафіксованих випадків нелегального імпорту тютюнової сировини — цитується за його публічним інтерв’ю галузевому виданню «Митна справа» (2025 рік) та офіційними коментарями пресслужби ДМС.
• Оцінка щорічних втрат бюджету від схем із біоетанолом на рівні понад 5 мільярдів гривень — з публічного звіту в.о. голови Державної податкової служби Лесі Карнаух за підсумками 2025 року, розміщеного на офіційному сайті ДПС.
• Деталі викриття нелегальних тютюнових виробництв в Одеській та Тернопільській областях, кількісні показники вилученої сировини (56 тонн, 18 тонн), інформація про причетність мешканця Хмельницької області — з офіційних пресрелізів Бюро економічної безпеки України, опублікованих упродовж 2025–2026 років.
• Експертна оцінка співвідношення легального та тіньового вирощування тютюну (1:20) — консолідована позиція аналітиків, яку наводять у своїх звітах Центр економічної стратегії та профільні аграрні видання. Цифра базується на порівнянні даних Держстату щодо офіційних посівів із даними БЕБ щодо вилучених обсягів нелегальної сировини.
• Дані про виробничу інфраструктуру VITAGRO на Хмельниччині (площі посівів, кількість теплиць, прізвища керівників підрозділів, маршрути транспортування) — з корпоративних звітів компанії та публікацій локальних медіа Хмельницької області за 2018–2026 роки.
• Матеріали кримінального провадження щодо Сергія Лабазюка, зокрема сума ймовірного хабара (3–5% від підрядів на понад 1 млрд грн) та рішення ВАКС про пом’якшення запобіжного заходу (лютий і квітень 2026 року) — з відкритих ухвал Вищого антикорупційного суду та офіційних повідомлень НАБУ і САП.
• Інформація про схему з бурштином на Рівненщині (імена фігурантів Мельничука та Франчука, площа знищених ґрунтів 50 га, кількість пошкоджених дерев 700, обсяг вилученого бурштину 52 кг) — з офіційного звіту Національної поліції України за результатами масштабних обшуків.
• Положення Рамкової конвенції ВООЗ із боротьби проти тютюну (статті 4, 17, 18) цитуються за офіційним текстом документа, ратифікованого Законом України №3534-IV від 15 березня 2006 року. Дані про «хворобу зеленого тютюну» та частку уражених фермерів — із глобального звіту ВООЗ про тютюнову епідемію за 2024 рік.
• Положення Протоколу про ліквідацію незаконної торгівлі тютюновими виробами (ратифікований Україною у 2021 році) — з офіційного тексту міжнародного договору, опублікованого на сайті Верховної Ради України.