Не тільки “Нафтогаз” і Росія: Про що Нуланд і Блінкен говоритимуть з Зеленським –
Фото: Тwitter SECBLINKEN
Про це запитало експертів – директора Інституту світової політики Євгена Магду, політтехнолога Олексія Голобуцького та політолога Миколу Давидюка.
“Сам факт цього візиту обумовлений російською грою м’язів на українських кордонах. Не було б цього фактору – і Блінкена з Нуланд так швидко після їхнього призначення ми в Києві не побачили б.
Варто звернути увагу на те, що орієнтовані на інтереси Росії Телеграм-канали і проросійської спрямованості політики будуть намагатися створити паралельний порядок денний обговорення обставин візиту Блінкена-Нуланд. Будуть вкидатися фейки, припущення і версії, від вірогідних до цілком фантастичних, тобто викривлюватимуть реальність і таким чином намагатимуться вплинути на україно-американські відносини.
Власне ж тематику перемовин можна поділити на дві частини. Перша, стратегічна чи інституційна, – це обговорення обороноздатності України, реформування стратегічно важливих сфер у нашій країні – енергетика, збройні сили, боротьба з корупцією і деякі інші.
Тактичний чи персональний бік переговорів – це і справа підсанкційного в США мільярдера Коломойського, і наявність російських агентів впливу у Верховній Раді, і бесіди Єрмака із Джуліані, і ситуація навколо звільнення глави “Нафтогазу України” Коболєва.
Україні точно нагадають про необхідність підняти наші стосунки на рівень, на якому вони не залежатимуть від тих чи інших персоналій. Та аби будувати такі стосунки, потрібно, щоб ситуації, подібні до звільнення Коболєва з “Нафтогазу”, у нас не повторювалися.
І, звичайно, нам дадуть зрозуміти, що Україна повинна сама для себе визначитися, якої моделі поведінки вона дотримуватиметься у відносинах з Росією, як ми діятимемо в тих чи інших ситуаціях, якими в Києві бачать перспективи цих відносин.
Чи варто шукати “зрад” і “перемог” за персональним складом американської делегації, яка відвідує Київ? Мабуть, ні. До нас приїхали люди, які, з одного боку, найкраще розуміються на українських проблемах. З іншого, прагматичною метою Державного департаменту може бути намір охопити високопоставленими співрозмовниками з боку США достатньо широке коло українських візаві.
Повертаючись до того, з чого я почав, зауважу, що в цих зустрічах точно шукатимуть якусь крамолу, натяки чи знаки вибіркової підтримки тим чи іншим українським політикам. Але гадаю, що сенсу в цьому небагато. Для США принципово, щоб Україна не просто утрималася “на ногах”, а зберегла свій курс у напрямку західного світу. А Київ мав би зрозуміти, що бажання бути стратегічним партнером Вашингтона потрібно доводити справами, а не просто декларувати”.
“Після того, як президент США Дж. Байден назвав Путіна убивцею, а той відреагував дуже хворобливо, розвиток подій довкола України пришвидшився. Гадаю, у Вашингтоні розраховували організувати прямий контакт з українською владою трохи пізніше. Але сталося як сталося: Путін шантажем змусив американців почати планувати розмову з ним. Відповідно для США виникла потреба показати, що їхні “червоні лінії” пролягають не за Україною, а перед нею. Це є одним із завдань приїзду Блінкена і Нуланд, який обставлений як серйозний візит державного рівня, вище за який – лише візит до Києва самого Байдена.
Якщо американці бачать Україну пріоритетом у стримуванні агресії Росії, то їм потрібно, щоб наша країна виконувала свої зобов’язання за всіма напрямками. Тому гості обов’язково знайдуть формат і можливість нагадати президенту Зеленському і про зміну топменеджменту “Нафтогазу”, і про Коломойського, і про якість української судово-правової системи. Існують певні правила гри, і якщо нинішня Банкова вважає, що під приводом загрози війни зможе провадити дії, не зовсім зрозумілі для західних партнерів, то їй чітко пояснять, що вона помиляється. Американські високопосадовці витрачають багато сил і енергії на протидію російським планам і зуміють донести українським співрозмовникам, чого саме Вашингтон чекає від Києва.
У такому контексті насправді відбуватиметься цей візит. А от що зі сказаного за столами переговорів потім захочуть донести до суспільства – побачимо згодом”.
“Приїзд Блінкена і Нуланд до України не є якоюсь вирваною з контексту міжнародної політики подією. Це планова зустріч, яка рано чи пізно мала відбутися. Питання стояло хіба що в термінах її проведення. Гадаю, в ширшому складі подібна зустріч відбудеться в день нашої Незалежності, коли до Києва має приїхати віцепрезидентка США Камала Харріс і, можливо, сам Байден.
Зараз же відбудеться цілком робоча зустріч. Блінкен і Нуланд займаються питанням України, Нуланд взагалі має тривалу історію спілкування із різними представниками української влади і глибоко знає, з ким і про що розмовляти. Блінкен має українське коріння і теж достатньо глибоко входить в українську тематику. Тому розмова за столом переговорів буде технологічна, тонка і глибока.
Також варто розуміти, що нинішня команда, яка керує Сполученими Штатами, вже провела низку переговорів із провідними країнами світу, з тим же Китаєм. Було кілька телефонних розмов із російським керівництвом, усе йде до зустрічі віч-на-віч лідерів США і РФ. Час попрацювати з партнерами масштабом поменше, але не меншими за своєю важливістю.
Поза сумнівами, цими днями за столом перемовин у Києві говоритимуть про російську агресію на Донбасі і в Криму. До речі, Держдеп уже зробив заяву, в якій вимагає звільнення цих територій.
Друга тема – добудова Росією “Північного потоку”. Третя – стосунки Києва з Китаєм у контексті подій довкола підприємства “Мотор Січ”.
І ще один кейс залишається стабільним у комунікації України із Заходом: це боротьба з корупцією. Як можливу винагороду за певні правильні кроки української влади в цій площині нам можуть запропонувати розблокування співпраці з Міжнародним валютним фондом. Важливо буде залучити справді фахових переговорників з українського боку і розблокувати процес із МВФ, тому що Україні зараз не вистачає грошей, а Фонд може дати більш “довгі” і дешеві гроші, ніж ті, що залучає уряд Дениса Шмигаля під доволі високі відсотки і в недостатніх для потреб держави обсягах.
Спрогнозую, що в наступні кілька років адміністрація Байдена матиме багато друзів серед українського політикуму, тому візити високого рівня будуть для нас нормою. Потрібно лише вміти правильно користуватися контактами на найвищому в глобальному масштабі рівні. На жаль, для багатьох і попередніх, і нинішніх вітчизняних політиків приїзд настільки впливового у світі гостя – це максимум нагода для фото в Інстаграмі чи Тік-Току”.