Майже випадковий збіг: Чому після звільнення Коболєва до Джуліані прийшли з обшуком –
Те, що звільнення Коболєва, схоже, стало неприємним сюрпризом для США, мало що каже про професійні та ділові якості колишнього очільника “Нафтогазу”. Але при тому чітко демонструє провал комунікації між Києвом та Вашингтоном
Учора світові ЗМІ зарясніли заголовками про обшуки у квартирі та офісі колишнього адвоката та довіреної особи президента США Дональда Трампа Рудольфа Джуліані.
Федеральні агенти ретельно шукали докази незаконних зв’язків юриста з Україною, та вилучили його особисті телефони і комп’ютер.
Звичайно, прізвище Джуліані в більшості читачів асоціюється зі спробами екс-президента США Трампа добути компромт на сина Джо Байжена, Гантера. Але лунало воно і в іншому контексті. Зокрема, голова дивізіону “Газ” НАК “Нафтогаз України” Андрій Фаворов свого часу заявляв, що близькі до Рудольфа Джуліані бізнесмени Лев Парнас та Ігор Фруман свого часу хотіли змінити керівництво “Нафтогазу” – задля досягнення особистих бізнесових цілей. Свого часу тепер вже екс-очільник цієї компанії Коболєв навіть давав свідчення прокуратурі Нью-Йорку у справі Джуліані, Парнаса та Фрумана.
Тому досить дивним збігом виявляється той факт, що рейд федералів на квартиру Джуліані відбувся менше ніж за добу після звільнення Коболєва з посади голови правління НАК “Нафтогаз України”.
А сам процес звільнення викликав явну стурбованість у США. Зокрема, речник Державного департаменту США Нед Прайс, коментуючи подію, написав у Twitter, що “Повага до корпоративного управління, прозорість та доброчесність при призначенні персоналу в енергетичному секторі – будь то урядові чи державні підприємства – є ключовим фактором для підтримки довіри до України та її прихильності до реформ”.
Прізвищ не прозвучало, але натяк, загалом, зрозумілий. Особливо якщо зважити на той факт, що звільнення Коболєва – з “перезапуском” наглядової ради компанії відбувалося, з юридичної точки зору, небездоганно.
Причини цього звільнення, звичайно, називаються різні. Сам Коболєв, зокрема, заявляє про 57 мільярдів гривень, акумульованих зараз на рахунках “Нафтогазу”, які уряд може використати на “нецільові витрати”. І таке припущення цілком має право на існування. Як і прозорі натяки команди Коболєва на те, що оточення Зеленського – зокрема, очільник ОП Андрій Єрмак – роблять все можливе для того, щоби “підім’яти” під себе держкомпанії, в першу чергу – “Нафтогаз”.
З іншого боку, противники Коболєва нагадують про чисельні провали “Нафтогазу” у справі налагодження видобутку газу в Україні. Стосовно чого у компанії написали багато красивих концепцій – але реальний видобуток тільки погіршувався з року в рік.
Втім, навіть якщо припустити, що Коболєва було за що звільняти, а “фокус” з наглядовою радою не був прямим порушенням законодавства, очевидним залишається один факт. Швидкий рейд федералів на квартиру Джуліані, здійснений після звільнення Коболєва, є непрямим, але переконливим свідченням того, що Банкова катастрофічно провалила комунікацію з Вашингтоном стосовно цього питання.
Можна тільки гадати, що стало причиною – некомпетентність, відсутність впевненості у власних позиціях чи можливостях, чи щось інше. Але ця історія свідчить, що комунікація між країнами, яка була в катастрофічно поганому стані – через об’єктивні причини – в часи президентства Трампа, зараз нітрохи не покращилася. І інцидент з Коболєвим і Джулаіні може стати першим, але далеко не останнім результатом такого стану справ. А розповідати про ймовірні наслідки можливого погіршення стосунків між Україною та США для нацбезпеки першої розповідати, напевно, немає сенсу.