Хто такий Глібов Леонід Іванович

Леонід Іванович Глібов (1827–1893) — видатний український поет, байкар, публіцист і громадський діяч, чия творчість залишила глибокий слід у літературному житті України.

Рекомендуємо дізнатися більше про цікаві факти цього письменника на веб-сторінці https://fastnews.com.ua/leonid-glibov-velykyj-majster-ukrayinskoyi-bajky-ta-malovidomi-fakty-jogo-zhyttya.html. Ви переконаєтесь, як любов до літератури перетворює життя людини на низку неймовірних пригод і дарує добро оточуючим людям.

Ранні роки та освіта

Народився 5 березня 1827 року в селі Веселий Поділ на Полтавщині в родині Івана Назаровича Глібова та Ірини Гаврилівни. Дитинство провів у селі Горби Кременчуцького повіту, де його батько працював управителем маєтку. Початкову освіту здобув удома під керівництвом матері. В 1840 році вступив до Полтавської гімназії, де почав писати вірші російською мовою. Через проблеми зі здоров’ям у 1847 році залишив гімназію та повернувся додому. В 1849 році продовжив навчання в Ніжинському юридичному ліцеї князя Безбородька, який закінчив у 1855 році.

Педагогічна та редакторська діяльність

Після завершення навчання Глібов працював учителем історії та географії в різних навчальних закладах. В 1858 році переїхав до Чернігова, де викладав у місцевій гімназії. З липня 1861 року редагував та видавав газету «Черниговский листок», на сторінках якої публікувалися матеріали соціальної тематики, часто спрямовані проти місцевих чиновників та поміщиків. Газета користувалася популярністю, однак у 1863 році її видання було припинено через цензурні утиски, а Глібова звільнено з посади вчителя та позбавлено права викладати.

Літературна творчість

Леонід Глібов розпочав літературну діяльність у юному віці, спочатку пишучи вірші російською мовою. Згодом перейшов на українську мову, створюючи поетичні фейлетони, сатиричні поезії та байки. Особливу популярність здобув як байкар, написавши понад сотню байок, які відзначаються глибоким українським колоритом та тонким гумором. Перший збірник його байок вийшов у 1863 році, однак більша частина тиражу була знищена за наказом Міністерства внутрішніх справ. Попри цензурні перешкоди, Глібов продовжував творчу діяльність, публікуючи свої твори в різних виданнях.

Твори

• Народна пісня на вірш «Журба» на поштовій листівці
• Ведмідь-пасічник
• Вовк та ягня
• Журба («Стоїть гора високая…»)
• Жаба й Віл
• Зозуля і півень
• Квіти
• Лисиця-жалібниця
• Мальований стовп
• Мірошник
• Муха й бджола
• Охрімова свита
• Пісня
• Синиця
• Солом’яний дід
• Цуцик
• Шелестуни
• Щука

Останні роки та спадщина

Після закриття «Черниговского листка» та втрати роботи в гімназії, Глібов переживав складні часи безробіття та фінансових труднощів. В 1865 році повернувся до Чернігова, де працював у губернському статистичному комітеті, а згодом очолив земську друкарню, на посаді керівника якої працював до 1893 року. Помер Леонід Іванович Глібов у Чернігові 10 листопада 1893 року після тривалої хвороби. Похований на території Троїцько-Іллінського монастиря.

Творчість Глібова, зокрема його байки, займає важливе місце в українській літературі, відображаючи національний характер та суспільні реалії свого часу.

Джерело: https://fastnews.com.ua