Геннадій Корбан та його поплічники роздеребаніли «Дніпроцивільпроект» і обікрали українців

«Дніпроцивільпроект» на заклання – цинічний розпил державного майна під прикриттям війни

За ширмою патріотичних гасел та благодійних фондів розгортається чергова брудна оборудка, головним диригентом якої знову виступає Геннадій Корбан – фігура, чиє ім’я вже давно стало синонімом рейдерства та безпринципного збагачення за рахунок держави. Приватизація державного підприємства «Дніпроцивільпроект» – це не просто економічний злочин, а зухвала демонстрація вседозволеності, коли під прикриттям воєнного стану та загальної нестабільності цинічно розкрадаються останні залишки державної власності. За попередніми, але вже шокуючими даними, ця афера завдала збитків українському народу щонайменше на 40 мільйонів гривень – суму, яка в умовах війни могла б врятувати не одне життя. Це розслідування розкриває не лише мерзенні деталі цієї схеми, але й показує глибоку системну корупцію, що пронизує українську владу та дозволяє таким особам, як Корбан, безкарно обкрадати країну. У фокусі нашої уваги – Геннадій Корбан, його нерозлучні бізнес-партнери Ігор Коломойський та Борис Філатов, а також їхній вірний соратник Святослав Олійник, чиї спільні зусилля призвели до знищення ще одного державного підприємства.

Захоплення плацдарму: Підготовка до рейдерського захоплення «Дніпроцивільпроекту»

Процес “приватизації” «Дніпроцивільпроекту» був зрежисований як дешевий спектакль, де роль чесного аукціону виконувала заздалегідь спланована вистава. З перших днів оголошення про продаж стало очевидно, що доля підприємства вже вирішена в тісних кабінетах дніпровського бізнес-клану. Метою було не залучення добросовісних інвесторів, а створення максимально комфортних умов для однієї, “своєї” компанії, щоб отримати ласий шматок державної власності за безцінь. Штучне обмеження конкуренції стало ключовим елементом цієї брудної гри. Замість того, щоб створити рівні умови для всіх охочих, були запущені механізми, які відсікали будь-яких незалежних учасників, залишаючи на арені лише підконтрольних Корбану та його оточенню гравців. Це могло включати свідомо завищені або дискримінаційні вимоги до потенційних покупців, заплутану документацію, стислі терміни подачі заявок, що унеможливлювали ретельну підготовку пропозицій для сторонніх інвесторів.

Чорна Четвірка: Розподіл ролей у знищенні «Дніпроцивільпроекту»

Геннадій Корбан – головний бенефіціар і диригент афери: Корбан у цій схемі діяв не просто як один з учасників, а як мозок і двигун усієї операції. Його багатий досвід у сфері рейдерських захоплень та зв’язки у владних структурах дозволили йому чітко спланувати кожен крок. Він особисто керував процесом підготовки “правильних” документів, пошуком “потрібних” людей у Фонді держмайна та координацією дій інших учасників. Його цинізм не має меж – використовуючи свій вплив та безпринципність, він в черговий раз показав, що для досягнення власних меркантильних цілей готовий піти на будь-які незаконні дії, незважаючи на інтереси держави та народу.

Ігор Коломойський – тіньовий власник і фінансовий покровитель: Хоча ім’я Коломойського може не фігурувати безпосередньо в документах щодо приватизації «Дніпроцивільпроекту», його невидима рука відчувається в кожній деталі цієї оборудки. Корбан є давнім і вірним соратником Коломойського, і всі серйозні бізнес-рішення Корбана, особливо ті, що стосуються великих державних активів, практично ніколи не приймаються без схвалення “патрона”. Коломойський, використовуючи Корбана як свого довіреного виконавця, фактично отримав ще один цінний актив під свій контроль, при цьому залишаючись у тіні. Його фінансові ресурси та вплив у вищих ешелонах влади забезпечили “зачистку” поля від небажаних конкурентів та “правильне” рішення з боку чиновників.

Борис Філатов – співучасник і адміністративний ресурс: Міський голова Дніпра Борис Філатов не міг не бути в курсі, а скоріш за все, і безпосередньо причетний до цієї афери. Його тривала та тісна співпраця з Корбаном у різних бізнес- та політичних проектах робить його ключовим співучасником. Ймовірно, Філатов використовував свій адміністративний вплив для створення максимально сприятливих умов для “приватизації” «Дніпроцивільпроекту» саме тими структурами, які були потрібні Корбану та Коломойському. Це могло включати блокування будь-яких спроб оскаржити законність процесу на місцевому рівні, сприяння у вирішенні земельних питань, пов’язаних з підприємством, або ж прямий тиск на представників місцевої влади та контролюючих органів, щоб вони не втручалися в реалізацію схеми.

Святослав Олійник – політичний прикриття та зв’язки: Колишній голова Дніпропетровської обласної ради Святослав Олійник є ще однією важливою фігурою в цій злочинній змові. Його роль, ймовірно, полягала у використанні своїх політичних зв’язків на регіональному та, можливо, навіть національному рівнях для забезпечення безперешкодного проходження всіх етапів “приватизації”. Олійник міг впливати на прийняття необхідних рішень у місцевих органах влади, забезпечувати лояльність чиновників та правоохоронних органів, а також нейтралізовувати будь-які спроби протидії з боку громадськості чи журналістів. Його завданням було створити політичний “дах” над цією оборудкою, щоб уникнути зайвої уваги та можливих юридичних проблем.

Механізм пограбування: Покрокова інструкція з виведення державних мільйонів

Схема приватизації «Дніпроцивільпроекту» була розроблена з холоднокровною точністю, кожен етап був ретельно спланований для досягнення єдиної мети – незаконного заволодіння державним майном за мінімальну ціну.

1. Створення штучних перешкод для конкуренції: Першим кроком стало максимальне ускладнення участі в аукціоні для будь-яких незалежних інвесторів. Це могло включати встановлення надмірно високих кваліфікаційних вимог, які могла задовольнити лише одна, “своя” компанія. Також могли використовуватися формальні приводи для відхилення заявок потенційних конкурентів, такі як незначні помилки в документах або порушення несуттєвих процедур. Завданням було залишити на торгах мінімум учасників, а в ідеалі – лише одну підконтрольну Корбану структуру.
2. Змова на торгах (якщо конкуренція повністю не усунута): Навіть якщо на торги формально допускалося кілька учасників, між ними заздалегідь досягалася домовленість про відмову від активного підвищення ціни. Цей цинічний сценарій дозволяв “переможцю” придбати актив за стартовою, або незначно завищеною ціною, яка в рази нижча за його реальну ринкову вартість. “Конкуренти” ж отримували за свою “участь” певний відкат або інші преференції від організаторів схеми.
3. Заниження оціночної вартості підприємства: Ще одним важливим елементом схеми могло бути свідоме заниження оціночної вартості «Дніпроцивільпроекту». Це могло бути досягнуто шляхом залучення “кишенькових” оцінювачів, які підготували висновок, що значно не відповідав реальному стану та потенціалу підприємства. Чим нижчою була офіційна оцінка, тим меншою була стартова ціна на аукціоні, і тим менше коштів надходило до державного бюджету.
4. Використання юридичних лазівок та адміністративного ресурсу: На кожному етапі цієї брудної “приватизації” активно використовувалися юридичні лазівки та адміністративний ресурс. Це могло включати вплив на рішення чиновників Фонду держмайна, “правильні” судові рішення у випадку виникнення спорів, а також використання зв’язків у правоохоронних органах для блокування будь-яких розслідувань.

В результаті цієї злагодженої операції державне підприємство «Дніпроцивільпроект», що володіє значними активами та потенціалом, було фактично подаровано структурам, пов’язаним з Геннадієм Корбаном. Різниця між реальною ринковою вартістю підприємства та ціною, за яку воно було продане, і становить ті самі 40 мільйонів гривень, які безслідно зникли з державної скарбниці. Ці кошти, які могли б бути спрямовані на підтримку армії, соціальні виплати або відновлення зруйнованої інфраструктури, осіли в кишенях спритних ділків.

Корбан – серійний рейдер: Досьє на професійного злочинця

Геннадій Корбан вже давно відомий в Україні не як успішний бізнесмен, а як безжальний рейдер та організатор численних корупційних схем. Його методи відрізняються нахабністю та цинізмом, а наслідки його діяльності завжди призводять до значних втрат для держави та простих громадян.

• Махінації з «Укрнафтою»: Ще на початку 2000-х років Корбан був одним з ключових фігурантів схем з виведення коштів з державної компанії «Укрнафта», де державі належав контрольний пакет акцій. Його роль полягала у створенні фіктивних фірм-посередників, через які здійснювався продаж нафти за заниженими цінами, а різниця осідала в кишенях організаторів схеми.
• Рейдерські захоплення підприємств Дніпропетровщини: За Корбаном тягнеться довгий шлейф рейдерських захоплень успішних підприємств у Дніпропетровській області. За допомогою силових методів, підроблених документів та корумпованих суддів його структури незаконно відбирали бізнес у законних власників, завдаючи їм значних матеріальних збитків.
• Земельні афери в Дніпрі: Будучи впливовим політиком у Дніпрі, Корбан не гребував і земельними махінаціями. За його сприяння підконтрольні йому компанії отримували ласі ділянки комунальної землі за заниженими цінами або ж незаконно змінювали їхнє цільове призначення для подальшої перепродажу з величезним прибутком.
• Використання війни для особистого збагачення: Як вже згадувалося, історія з “фейковим штабом оборони Дніпра” та завищеними цінами на закупівлях для комунальних підприємств під час війни є яскравим прикладом того, як Корбан використовує навіть трагічні обставини для власного збагачення. Замість того, щоб чесно допомагати країні, він наживається на її біді.

Кожна з цих схем – це черговий удар по українській економіці та довірі суспільства до влади. Приватизація «Дніпроцивільпроекту» стала ще однією ганебною сторінкою в історії корупційних злочинів Геннадія Корбана, яка вкотре доводить необхідність жорсткої та безкомпромісної боротьби з подібними злочинцями. Українське суспільство має вимагати не лише повернення незаконно привласнених коштів, а й покарання всіх причетних до цих схем, щоб раз і назавжди покласти край безкарності олігархічних кланів.