Добрі справи: говорити не можна мовчати
Де потрібно ставити кому в цьому реченні? Що обираєте – замовчувати власну благодійність, чи увімкнути рупор для висвітлення добра? Тихо робитимете добрі справи, мовчки приєднавшись до волонтерського руху в Україні, чи зможете розповісти про це, мотивуючи інших та наповнюючи простір інтернету історіями благодійності, яка зовсім поруч?
Як зараз?
Пам’ятаєте історії, в яких хтось допоміг притулку, дитячому будинку або лікарні чималою сумою грошей, але побажав залишитись інкогніто? Основний месидж таких оповідок: «роби добро тихо, бо інакше це не благочинство, а піар». На жаль, ця теза міцно засіла в думках людей. Як і те, що допомогти може лише той, хто має значні статки.
Сучасний світ дещо розмив поняття публічної благодійності. Але добрі справи можуть робити не лише мільйонери, і це не інструмент для піару та не мірило статків. Те, що роблять власники корпорацій, політики та діячі культури – це добре. Але цього недостатньо, і це не означає, що більше ніхто не може займатися благодійністю. Може, нехай і в невеликих масштабах! Просто робіть те, що на часі, і не соромтеся розповісти про це, адже, можливо, саме ваш вчинок запустить ланцюгову реакцію добрих справ по усій Україні.
Благодійність потрібна, мов повітря, для нашого суспільства. Замовчуючи корисні справи волонтерів в Україні, ми перекриваємо собі кисень. Якщо можете допомогти – робіть це. Бо насправді допомагати може кожен, і кожна добра справа важлива. Тому добру й потрібен “гучномовець”. Не задля піару, а заради того, щоб надати благодійності публічний майданчик. Щоб кожен чув, бачив і знав: «Добрі справи – реальність, це просто, це круто, і це може зробити хто завгодно!»
Природа не терпить пустоти. Якщо добро не видно та воно мовчить, хто вийде на сцену та заговорить? Замовчуючи добро, ми надаємо право голосу для його протилежності.
Як може бути?
Ви можете мовчки допомогти притулку для тварин, провести час у дитбудинку за грою з малюками, принести пакет продуктів бабусі з 9-го поверху, допомогти на розвантаженні фури з гуманітаркою разом із волонтерами в Україні. А можете розказати про це. Рідним, друзям, знайомим, у пості для соцмережі. Що відбудеться? Нечутний шепіт добра перетвориться на гучну промову, яка буде почута!
Нові вбрання, цікаві страви, кумедні тваринки – все це завжди знаходить місце в Інсті, Тік-Тоці та Фейсбуці. Чому ж тоді ми не виділяємо простору для добра, намагаючись його заглушити?
Надаючи розголосу власним добрим справам, ви наповнитесь енергією емпатії та доброти. Надихнете подругу, сусіда, фоловера в інтернеті спробувати зробити те саме!.. Покажете, що для добра не треба мільйонів і що допомагати може кожен. І запустите ланцюгову реакцію. Бо: «І я так можу, це не складно!»
Купити фарби для дівчинки з багатодітної сім’ї, віднести кілограм яблук самотній бабусі, насипати трохи їжі безпритульному коту – це саме ті іскорки, які запалять полум’я добра. Воно зігріє серця та заговорить на повен голос, запустить ефект доміно, бо чим більше людей про це говорять, тим більшим стає волонтерський рух в Україні.
Що може зробити кожен заради змін?
Якщо робити добро мовчки, нічого не зміниться. Але якщо надати йому публічності, заявити про нього на повен голос, доброчинність вийде з тіні. Дрібка добрих справ переросте в щоденну допомогу усім, хто потребує. Бо насправді дуже багато людей хочуть допомагати іншим та займатися благодійністю, вони просто не знають, як почати. Насправді ж варто просто почати щось робити, нехай навіть з малого, незначного, але для когось – потрібного і важливого. Озирніться навколо, допоможіть сусідам, голодному цуцику на вулиці. Робіть те, що вважаєте за потрібне, так, як вам здається правильним. І не мовчіть про це.
Як гадаєте, чи стане це рушієм позитивних змін? Що слід зробити, щоб запустити ланцюгову реакцію добра, збільшити кількість волонтерів в Україні?
«Добрі вчинки. Говорити! Не можна мовчати!» Ми правильно поставили розділові знаки, чи ви оберете інший варіант? Поділіться своїми міркуваннями!
