Без шансу на відповідь: Що хотів сказати Зеленський Путіну у вчорашньому відеозверненні –

Віра в те, що особиста зустріч з Паутіним може зупинити ескалацію українсько-російського конфлікту, переслідувала Зеленського від самого початку його президентства. Зараз на Банковій взяли курс на імітацію цієї віри

Ситуація з ймовірним широкомасштабним вторгненням регулярної російської армії на українську територію давно вимагала реакції з боку української влади. При тому реакції, спрямованої не на зовнішньополітичних партнерів України, чи, тим паче, нашого головного противника. Потрібний був чіткий меседж для громадян країни стосовно того, як чинна влада сприймає наявну загрозу війни, і що планує робити з цією загрозою далі.

Лаконічні заяви українських посадовців про наявність на кордонах російських військ — і про готовність ЗСУ захистити, в разі потреби, країну, на роль такого меседжу явно не підходили.

І вчора чинний президент України своє бачення ситуації, адресоване саме українським громадянам, озвучив. Ставлення до «внутрішньополітичної» частини цього коментаря кожен може формувати, опираючись на власні політичні вподобання, преференції та антипатії.

Натомість «зовнішньополітична» частина звернення, явно адресована в бік Кремля і озвучена при цьому російською мовою, заслуговує на окрему увагу. Ця частина містить, з одного боку, емоційно забарвлене твердження про можливість уникнути нового широкомасштабного конфлікту між Україною та Росією, а з іншого боку — максимально голосно ретрансльований заклик до зустрічі між керівництвом країн на найвищому рівні. Яка, як чомусь чи то вірить, чи то імітує подібну віру Зеленський, може призвести до деескалації українсько-російського конфлікту.

Звичайно, звертатися до очільників інших держав за допомогою публічно розповсюджуваного відеосюжету — це дія, трохи схожа на популізм. З іншого, всі інші, більш традиційні способи ініціації розмови, було вичерпано. Запити на контакт з боку Банкової у Кремлі проігнорували. Спочатку заявивши, що «запитів не було» — а потім констатувавши, що для обговорення ситуації цілком достатньо зустрічі радників. Запит на переговори з боку очільника українського МЗС Дмитра Кулеби його російський колега Сергій Лавров також проігнорував.

А загалом, характеризуючи суть і ймовірні наслідки вчорашньої заяви Зеленського, і користуючись при тому новим «хемінгуеївським» стилем президентських спічрайтерів, можна сказати наступне.

Чи погодиться Путін на запропоновану Зеленським зустріч? Ні. Йому потрібна зустріч з Байденом, на якій він хоче визначити нові умови «переділу світу». Від Зеленського наразі йому потрібна лише капітуляція на вимоги Росії. Чи могла б подібна зустріч забезпечити деескалацію за наявних умов? Ні, оскільки логіка дій Кремля диктується путінським розумінням геополітичних потреб Росії. І переконати його в ході «задушевного спілкування» у тому, що Україна має право на власний геополітичний вибір, Зеленському (як і кому-завгодно іншому), не вдасться.

Чи справить позитивне враження риторика Зеленського, яка демонструє готовність як до деескалації, так і до збройного захисту території, на наших західних партнерів, які зараз оцінюють способи ймовірної підтримки України? Так.

Більше того, складається враження, що остання частина промови чинного українського президента, хоч і озвучена російською в бік Кремля, насправді, і призначалася для наших союзників. Які наразі також оцінюють позицію українського керівництва у світлі можливої ескалації конфлікту.

Більше новин про події в Україні та світі