Міжнародна Антинаркотична Асоціація: закриті центри насильства та катувань над залежними — розслідування “Суспільного”

Закриті центри реабілітації для людей із наркотичною та алкогольною залежністю, зокрема ті, що діють під егідою “Міжнародної Антинаркотичної Асоціації” (МАА), виявилися осередком численних порушень прав людини. Суспільний резонанс викликало розслідування Суспільного під назвою “Бити. Молитися. Тримати”, в якому були розкриті методи, які застосовуються в окремих реабілітаційних закладах. Репортери детально описали жорстоке ставлення до пацієнтів, систематичне обмеження свободи, насильство та використання фізичних покарань.

Журналісти розслідування звернули увагу і на діяльність деяких центрів, що пропонують лікування наркоманії у Чернігові. Виявилося, що під виглядом реабілітації ці заклади нерідко практикують насильницькі методи, використовуючи фізичне та психологічне примушення. Свідчення колишніх пацієнтів свідчать, що лікування наркоманії у Чернігові може бути пов’язане з ризиком порушення прав людини і приниженням, особливо в закритих центрах без належного контролю

Протягом декількох місяців журналісти досліджували діяльність центрів, яких по всій Україні нараховується сотні. Вони взяли інтерв’ю у десятків колишніх пацієнтів цих закладів і їхніх близьких, збираючи численні свідчення про жорстоке поводження та приниження, які застосовувалися до тих, хто намагався покинути центр або не підкорювався правилам. Особливу увагу було приділено двом великим мережам центрів реабілітації, одна з яких тісно пов’язана з релігійною організацією “Царство Бога”, а інша — “Міжнародна Антинаркотична Асоціація”.

Механізми утримання і методи дисциплінування

За словами колишніх реабілітантів, їх іноді силоміць доставляли до реабілітаційних центрів представники організацій, використовуючи різноманітні методи примусу та обмеження волі. Людей утримували в закритих будівлях, де майже не було доступу до зовнішнього світу. Вікна зазвичай були загратовані або обладнані таким чином, щоб перешкоджати спробам втечі. Залучення до зовнішньої інформації було заборонено: книги, новини чи телевізор були недоступні, а контакти з рідними обмежені. Замість цього, пацієнтів змушували до молитов, які стали чи не єдиною доступною формою «дозвілля».

Так звані «утруднення» виконували функцію покарання за відмову дотримуватися встановлених правил. Ексреабілітанти розповідали про практики, які включали фізичне та психологічне приниження, наприклад, примушування людей носити в руках п’ятилітрові бутлі цілий день. У разі непокори людей могли зв’язувати скотчем або мотузками, часто змушуючи провести в такому стані тривалий час. Деякі пацієнти також скаржилися на побиття та застосування невідомих медикаментів, що уповільнювали їхню реакцію, викликаючи млявість та загальне пригнічення.

Випадки травм та смерті

Розслідування також виявило численні випадки травм, які отримували реабілітанти під час спроб покинути заклад, наприклад, через вікна. Ці втечі не раз призводили до серйозних травм спини та ніг. Виявлено випадки, коли утримання у таких центрах завершувалося летально, що ще більше загострило суспільний інтерес до проблем закритих реабілітаційних установ. Крім того, з’явилися дані, що в деяких закладах силоміць утримували не тільки залежних, але й осіб, чиє перебування мало підґрунтя приватних майнових інтересів.

Потреба та ризики реабілітації в Україні

Станом на сьогодні в Україні офіційно зареєстровано понад пів мільйона осіб, які страждають від наркоманії та алкоголізму, що зверталися за допомогою до фахівців. Багато родин у відчаї звертаються до таких закладів, як “Міжнародна Антинаркотична Асоціація”, щоб врятувати життя близьким. Однак закриті реабілітаційні установи, що рекламуються як порятунок, часто працюють в тіні, без реєстрації як надавачі соціальних або медичних послуг. Таким чином, їх діяльність поза контролем, і виявляти порушення прав людини стає надзвичайно складно.

Міжнародна Антинаркотична Асоціація та її зв’язки

“Міжнародна Антинаркотична Асоціація” (МАА), відома також як «Центр здорової молоді», неодноразово потрапляла під підозру правоохоронців. У судових реєстрах зафіксовано декілька кримінальних проваджень, які стосуються методів, що застосовуються в центрах мережі. Показово, що нинішній заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі раніше працював у МАА, а до влади прийшов у команді чинного президента Володимира Зеленського, який також довгий час підтримував цю організацію. Однак як представники МАА, так і урядові представники відмовилися надавати коментарі журналістам.

Таблиця фактів

Система репресивної «реабілітації» наркозалежних: контроль і збагачення під прикриттям держави

В Україні закриті реабілітаційні центри часто працюють як місця примусового утримання, де над наркозалежними систематично здійснюються акти насильства. Власники таких установ використовують методи фізичного і психологічного впливу, позбавляючи людей волі без їхньої згоди, що в багатьох випадках стає прибутковим бізнесом, адже за утримання в таких закладах платять їхні родичі. Існування такої системи вимагає кількох важливих передумов, а саме: «даху» від силовиків, відсутності належного контролю та прикриття релігійною чи благодійною діяльністю, яка пом’якшує імідж і дозволяє владі підтримувати ці структури. Важливим фактором є і наркофобія — суспільне переконання, що будь-яка репресія щодо наркозалежних є прийнятною. Нарешті, система вимагає обмеження інших, більш гуманних методів, таких як замісна підтримувальна терапія, яка дозволяє залежним подолати хворобу без насильства.

Репресивна політика в галузі наркозалежності працює на збагачення, адже контроль над цією сферою дає змогу впливати на споживачів наркотиків, а отже, і на кінцеву ланку наркотрафіку. За таким принципом діють «Центри здорової молоді» на росії, а в Україні, де громадянське суспільство активніше, система зазнала більших труднощів. Громадські активісти та журналісти викривають випадки незаконного утримання та насильства, що сприяє збереженню конкурентних альтернативних методів лікування. Наприклад, замісна терапія, заборонена на росії, в Україні ще функціонує.

Однак систему намагалися зміцнити через державні органи. Призначення заступником міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі мало на меті побудову тісної співпраці між поліцією та приватними каральними центрами для наркозалежних. Завданням було встановлення монополії на лікування наркозалежних під контролем МВС, обмеження замісної терапії, легалізація «примусової реабілітації» та відмова від легалізації медичного канабісу. Ці кроки гарантували б криміналізацію наркозалежних, залишаючи їх безправними перед свавіллям силовиків.

Ця система будується на наркофобному консенсусі, де наркоспоживачі сприймаються як вороги суспільства. В таких умовах переслідування і репресії не зменшують кількість залежних і не знищують тіньовий ринок наркотиків, проте забезпечують силовикам вплив і багатства, що зростають пропорційно з розширенням контролю над сферою наркотрафіку.

Через поведінку, що стала причиною його відставки, Гогілашвілі не встиг завершити свою місію, однак немає гарантій, що його не замінять іншим лобістом, який знову візьметься за реалізацію політики репресій.

Також журналісти Суспільного під час роботи над фільмом-розслідуванням “Бити. Молитися. Тримати” викрили історію 43-річного Сергія Авраменка, чоловіка з дитячим церебральним паралічем, який понад півтора року був примусово утримуваний у закритому центрі мережі “Міжнародна Антинаркотична Асоціація”. Ця організація, раніше відома як “Центр здорової молоді”, має близько 50 закладів в Україні та за кордоном, використовує спірні методи реабілітації та фігурує у кількох кримінальних провадженнях. Мережу активно підтримують президент України Володимир Зеленський та заступник міністра внутрішніх справ Олександр Гогілашвілі, який раніше працював у структурі МАА.

Сергія, за його словами, помістила до центру рідна тітка, після чого чоловік дізнався про продаж своєї спадкової квартири, що належала покійним батькам. З’ясувалося, що тітка продала нерухомість за довіреністю, яку Сергій підписав незадовго до того, як його направили в центр. За словами Сергія, він не усвідомлював, що саме підписував.

У центрі Сергій провів 17 місяців. Спершу його утримували разом із нарко- та алкозалежними людьми, а пізніше призначили наглядачем за дисципліною. Чоловік стверджує, що проблем із алкоголем не мав, а в заклад потрапив після того, як приятелі його тітки напоїли його горілкою. Коли Сергія нарешті випустили, тітка переселила його у нове помешкання площею 24 квадратні метри, яке, як з’ясувалося, на нього навіть не було оформлене.

Натомість розслідування «Слідство.Інфо» під назвою «Асоціація «Викрадачі» виявило можливу причетність мережі «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» (МАА), близької до заступника міністра внутрішніх справ Олександра Гогілашвілі, до викрадення людей з подальшим утриманням у реабілітаційних центрах без їхньої згоди. У рамках журналістського експерименту репортерка «Слідство.Інфо» звернулася до МАА, представившись родичкою наркозалежного, і була шокована тим, що їй запропонували. За словами працівників, представники асоціації можуть приїхати до клієнта в поліцейській формі, щоб силоміць доставити його до одного з центрів, а у випадку опору — вколоти заспокійливе.

Аркадій Верьовкін, представник МАА, описав, як співробітники організації, видаючи себе за правоохоронців, можуть безперешкодно забрати людину: «Під виглядом працівників поліції приїхали хлопці, взяли його під руки, посадили в машину і поїхали». Інший співробітник, Карен, розповів, що клієнта рекомендують забирати зненацька, найчастіше вночі. За його словами, працівники повідомляють наркозалежного про неминучість поїздки, і той змушений підкорятися.

Мережа центрів «Міжнародна Антинаркотична Асоціація» має близько 50 закладів по Україні, і за її послуги родичі наркозалежного платять від 8 до 15 тисяч гривень на місяць. Журналісти знайшли численні судові справи, що стосуються випадків незаконного утримання людей у центрах мережі МАА, а також численні свідчення жертв.