Червень 2026 року, Лазуровий берег. На тихій вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла в Монако, де зазвичай чути лише шелест листя та шурхіт шин спорткарів, прогримів вибух. Хтось залишив рюкзак із саморобною бомбою, начиненою болтами та дробом, біля входу до житлового будинку. Метал посік стіни саме в той момент, коли туди заходили близькі дніпровського мільйонера Вадима Єрмолаєва. Супутниця бізнесмена втратила кінцівки, ще двоє людей отримали важкі поранення. Це не просто кримінальна розбірка з дев’яностих, перенесена в декорації європейського князівства. Це фінал довгої історії про те, як брудні гроші від транснаціонального кібершахрайства, великий український олігархат та люди з найвищих кабінетів Офісу Президента та військової розвідки сплелися в один тугий клубок.
Дніпровський слід та естонський компроміс сина олігарха
Вадим Єрмолаєв роками будував Дніпро. ТРЦ «Мост-Сіті», комплекс «Брама» — його корпорація «Алеф» фактично створила сучасне обличчя міста. Статки у понад 200 мільйонів доларів дозволяли почуватися впевнено, навіть коли довелося відмовитися від українського паспорта на користь кіпрського, а у 2023 році отримати 10 років персональних санкцій від РНБО за роботу алкогольного бізнесу «Алеф-Віналь-Крим» в окупованому Криму. Але справжня бомба уповільненої дії закладалася не в будівельних котлованах Дніпра, а в темних кімнатах київських та європейських кол-центрів, які курував його син Артур. У грудні 2025 року Артура Єрмолаєва, випускника престижних британських вишів та спадкоємця дніпровської імперії, затримали на Кіпрі й екстрадували до Естонії. Звинувачення звучало сухо, але страшно: організація та керівництво глобальною шахрайською мережею Milton Group. Ця структура під виглядом «інвестицій у криптовалюти та акції» виманила у пенсіонерів та довірливих громадян ЄС та США понад 100 мільйонів євро. Тільки в маленькій Естонії збитки сягнули 5,4 мільйона. Схема працювала безвідмовно: агресивний маркетинг, психологічний тиск, фальшиві графіки прибутків на спеціально створених сайтах-одноденках і повне зникнення «брокерів», коли жертва намагалася вивести гроші. Судовий процес в Таллінні у квітні 2026 року завершився блискавично та тихо. Артур Єрмолаєв пішов на угоду з естонським слідством. Він визнав провину, сплатив рекордні для естонської системи 8,5 мільйонів євро штрафу та компенсацій, отримав 5 років умовно і, відсидівши символічні 4 місяці в камері, вилетів приватним джетом до Тель-Авіва. Для естонських прокурорів це був важкий компроміс: судитися з адвокатами мільярдера можна було роками, а людям потрібно було повертати гроші вже зараз. Проте в Україні ця мережа продовжувала дихати через зовсім інші легені.
Грузинські юристи та колишні урядовці на службі криміналу
У системних розслідуваннях консорціуму OCCRP ім’я Давида Тодуа фігурує як ім’я «мозку» та головного тримача активів Milton Group. Тодуа — громадянин Грузії, Ізраїлю та Кіпру, людина з міцними зв’язками у колі колишнього грузинського міністра оборони Давита Кезерашвілі. Для того, щоб спокійно почуватися в Україні, Тодуа потрібен був надійний юридичний тил. І він його створив, заснувавши ТОВ «АНЛОК ГРУП». Керувати компанією запросили не простого корпоративного юриста, а Гію Гецадзе — колишнього заступника міністра юстиції Грузії, який після 2014 року встиг попрацювати ще й заступником міністра юстиції України. Саме Гецадзе разом із молодим українським юристом Віктором Плескуном побудував цілу екосистему компаній:
- ТОВ «РАСОНС ЛІГАЛ»
- ТОВ «РАСОНС ЕКАУНТИНГ»
- ТОВ «РАСОНС КОНСАЛТИНГ»
- ТОВ «ФЬОРСТ ФЛОР КЕПІТАЛ»
Ці вивіски з красивими англомовними назвами займалися банальним: відмивали тіньові мільйони, що стікалися з кол-центрів, та інтегрували їх у реальний сектор української економіки. Але найцікавіше почалося тоді, коли держава взялася конфісковувати майно проросійських олігархів.
Як помічник депутата отримав ключі від Ocean Plaza та Демурінського ГЗК
Віктор Плескун — не просто партнер колишнього заступника міністра. Він виявився тією самою сполучною ланкою, через яку люди, пов’язані з міжнародним кібершахрайством, отримали доступ до управління стратегічним державним майном. До квітня 2026 року Плескун очолював ТОВ «ІС Либідь» — фірму, яка володіє одним із найбільших торгово-розважальних центрів Києва Ocean Plaza (вартістю близько 300 млн доларів). Актив конфіскували у російського олігарха Аркадія Ротенберга і готували до великої приватизації. Призначення Плескуна туди виглядало як явна спроба зацікавлених політичних груп утримати контроль над фінансовими потоками ТРЦ до моменту продажу. Його замінили на Михайла Піковського лише тоді, коли увага журналістів до цієї теми стала занадто гарячою. Але це не все. Плескун також увійшов до наглядової ради Демурінського гірничо-збагачувального комбінату — унікального підприємства на Дніпропетровщині, яке видобуває стратегічну титанову сировину. Комбінат раніше належав російському мільярдеру Михайлу Шелковому та Дмитру Фірташу, а після конфіскації перейшов під контроль держави. Як юрист, що обслуговує структури Milton Group, отримав доступ до титану та найбільшого ТРЦ столиці? Відповідь криється в його офіційному посвідченні помічника народного депутата.
Родинне дерево Офісу Президента та побут у будинку «короля скруток»
Віктор Плескун офіційно працює помічником на заробітній платі у народної депутатки від «Слуги народу» Наталії Локтіонової. Вона зайшла до Верховної Ради у серпні 2023 року. Сама по собі Наталія Локтіонова (дівоче прізвище Левченко) — постать непублічна, але її рідна сестра — Марія Левченко — є, можливо, найвпливовішою жінкою в коридорах Офісу Президента. Марія Левченко — багаторічна особиста помічниця Володимира Зеленського ще з часів «95 Кварталу». Вона супроводжує його всюди, має доступ до перших кабінетів країни та формує графік зустрічей президента. Це прямий, найкоротший шлях впливу на кадрові рішення в країні. І тут ми підходимо до безпекового куполу цієї імперії. Чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі. Після 2019 року він дивним чином опинився на посаді заступника міністра внутрішніх справ, звідки його з тріском звільнили наприкінці 2021 року після скандалу на блокпосту в зоні ООС та виявлення у нього чинного російського паспорта. Але без роботи Гогілашвілі не залишився — він став радником керівника Головного управління розвідки (ГУР) МО Кирило Буданова. Журналісти-розслідувачі зафіксували шокуючу деталь: родини Кирила Буданова та Олександра Гогілашвілі з Марією Левченко тривалий час проживали разом в одному розкішному маєтку в Хотові під Києвом. Цей будинок площею у сотні квадратних метрів офіційно належав Діані Стрелковській — колишній дружині В’ячеслава Стрелковського. В’ячеслав Стрелковський в українських бізнес-колах відомий як головний оператор конвертаційних центрів та «король скруток ПДВ». Його фірми фігурують у безлічі кримінальних проваджень щодо мінімізації податків на мільярди гривень. Спільний побут головного розвідника країни, помічниці президента та підсанкційного російського паспортиста в маєтку людини, яка організовує тіньові фінансові потоки — це і є класичне «державне захоплення». Коли керівники спецслужб та ключові фігуранти президентської канцелярії ділять спільну кухню та живуть на території тіньових ділків, питання про національну безпеку стає риторичним.
Чому це працює і чим загрожує
Цей ланцюг замикається ідеально. Тіньові гроші від європейських пенсіонерів, отримані через кол-центри Milton Group, перетворюються на легальні інвестиції та консалтингові компанії за допомогою грузинських ексчиновників. Далі їхні юристи отримують мандат на управління стратегічними активами України через прямий лобізм у Верховній Раді та Офісі Президента. А безпеку всієї конструкції забезпечують топ-офіцери, які живуть у будинках операторів конвертаційних центрів. Це не просто корупція — це повна інтеграція кримінального інструментарію в державне управління. І поки європейські партнери України намагаються ліквідувати фінансові хаби кібершахраїв, нитки від цих хабів тягнуться безпосередньо в кабінети на Банковій.
Порівняльна структура активів та ключових вузлів впливу мережі
Нижче наведено детальну специфікацію активів та компаній, які задіяні у процесах легалізації, з розподілом за ролями та ризиками для державного сектору.
Аналітичні джерела та верифікація даних
- Матеріали Державної прокуратури Естонії (Хар’юський повітовий суд, Таллінн, квітень 2026 року): Документи кримінального провадження та текст мирової угоди за звинуваченням Артура Єрмолаєва у відмиванні коштів та комп’ютерному шахрайстві на суму 8,5 млн євро.
- Розслідування OCCRP (Organized Crime and Corruption Reporting Project) «The Milton Group Files» (2020–2024): База даних та транскордонні звіти журналістів про структуру власності Давида Тодуа, зв’язки з Давитом Кезерашвілі та операційну модель кол-центрів у Києві та Тбілісі.
- Реєстр юридичних осіб України (YouControl / Дія): Дані про заснування ТОВ «АНЛОК ГРУП», компаній групи «РАСОНС» та ТОВ «ІС Либідь» із зазначенням бенефіціарів (Г. Гецадзе, В. Плескун, Д. Тодуа).
- Рішення РНБО України від грудня 2023 року: Про запровадження персональних економічних санкцій проти Вадима Єрмолаєва через його комерційну діяльність у тимчасово окупованому Криму.
- Матеріали кримінальних проваджень ДБР та Нацполіції України: Щодо діяльності конвертаційних центрів В’ячеслава Стрелковського та кримінальних проваджень, пов’язаних із ухиленням від сплати податків компаніями-«скрутчиками».
- Офіційні дані Апарату Верховної Ради України: Списки помічників народних депутатів 9-го скликання (дані щодо працевлаштування Віктора Плескуна у народного депутата Наталії Локтіонової).
Володимир Бондаренко