Замах на українського підсанкційного мультимільйонера Вадима Єрмолаєва, вчинений 29 червня 2026 року в Князівстві Монако, є складною кримінально-політичною подією, що розгортається на стику транснаціональної кіберзлочинності, внутрішньоелітного перерозподілу логістичних активів Дунаю та інфільтрації спецслужб. Початкові версії європейських медіа, які намагалися інтерпретувати підрив як державну операцію українського силового блоку з ліквідації колаборанта, при детальному аналізі виявляються неспроможними. Деконструкція подій вказує на конвергенцію інтересів між сімейним розколом олігархічного клану та рейдерськими намірами регіональних бізнес-еліт, інтегрованих у правоохоронні органи України.
Оперативні обставини теракту в Монако та механізм ліквідації виконавця
29 червня 2026 року о 21:00 у Монако на вулиці Реверан-Пер-Луї-Фролла, неподалік кордону з Францією, біля входу до елітного житлового комплексу «Sun’s Palace», стався вибух. Саморобний вибуховий пристрій, залишений у рюкзаку, здетонував у момент, коли до будівлі підходив 58-річний бізнесмен Вадим Єрмолаєв разом зі своєю цивільною дружиною Ганною Насобіною та 13-річним сином Давидом. Внаслідок підриву Єрмолаєв отримав важкі опіки та осколкові поранення, дитина зазнала травм середньої тяжкості, а найбільше постраждала 46-річна Ганна Насобіна, якій у лікарні Ніцци ампутували обидві ноги та праву руку.
Насобіна є кваліфікованим юристом і донькою колишнього першого заступника прокурора Дніпропетровської області. Вона інтегрована в європейські світські кола, виступає співзасновницею лондонського «Club Éclectique» та з січня 2023 року є членом британського партнерства Wycombe Square Investments LLP. Державний міністр Монако Крістоф Мірманд спочатку назвав інцидент спланованим терактом, проте згодом Генеральна прокуратура князівства перекваліфікувала справу на замах на умисне вбивство кількох осіб.
Правоохоронці ідентифікували виконавця за допомогою камер відеоспостереження — нею виявилася 39-річна громадянка України Анастасія Березовська, яка здійснювала розвідку на орендованому автомобілі, маскуючись під чоловіка. Березовська безперешкодно перетнула український кордон 1 липня 2026 року, оскільки на момент перетину бази даних Державної прикордонної служби України не містили відомостей про її розшук. «Червоне повідомлення» Інтерполу щодо неї було опубліковане лише 3 липня.
Після повернення до України Березовська контактувала зі своїми кураторами. Вже 6 липня близько 23:00 її тіло з вогнепальними пораненнями в голову знайшли закопаним під Києвом. Дипломатичний тиск з боку Єлісейського палацу та особисто Емманюеля Макрона на Президента Володимира Зеленського з вимогою негайно вирішити питання резонансного замаху на території європейського протекторату до початку саміту НАТО в Анкарі (7–8 липня 2026 року) змусив українські правоохоронні органи діяти максимально швидко.
Внаслідок оперативних заходів Національної поліції та контррозвідки СБУ було затримано двох організаторів убивства Березовської. Перший — чинний офіцер 9-го департаменту ГУР МО України Євген Реут (народився 7 липня 1986 року в Чехії), який відсвяткував своє 40-річчя безпосередньо в день оприлюднення інформації про затримання, 7 липня 2026 року. Другий — колишній поліцейський та чинний офіцер СБУ, у підвалі приватного будинку якого виявили облаштовану кімнату для катувань.
Загальний бюджет операції із замаху становив 150 000 доларів США, які перераховувалися на банківські та криптовалютні рахунки Березовської, з яких сама виконавиця отримала лише 8 000 доларів гонорару та 5 000 доларів на транспортні витрати. Після арешту Реут зізнався у вбивстві, заявивши, що діяв зі спільником «на власний розсуд» через особисту ненависть до Єрмолаєва, намагаючись у такий спосіб убезпечити реальних замовників від викриття.
Корпоративно-політична архітектура активів родини Єрмолаєва
Вадим Єрмолаєв, чий капітал у 2021 році Forbes оцінював у 220 мільйонів доларів США, втратив українське громадянство у 2017–2019 роках на користь паспорта Кіпру. У грудні 2023 року Президент України Володимир Зеленський увів у дію рішення РНБО про застосування персональних санкцій проти Єрмолаєва строком на 10 років через діяльність його алкогольної компанії «Алеф-Віналь-Крим», яка після анексії Криму перереєструвалася в російській юрисдикції та сплатила до бюджету РФ 490 мільйонів рублів (близько 6,5 млн доларів) за один лише 2021 рік. Попри дію санкційного режиму, який передбачає повне блокування активів, структури Єрмолаєва продовжували контролювати стратегічні ресурси в Україні.
| Назва компанії / Активу | Реєстраційні дані / Код | Ключові бенефіціари та частки власності | Фінансові показники та стратегічна роль | Статус активу в контексті конфлікту |
| ТОВ «Потоки» | Код ЄДРПОУ 40832205 | Вадим Єрмолаєв (50% через номіналів), Іван Дралюк (11% через ЗНВКІФ «ДФ Капітал»), Оксана Ковтун (10%). | Річний виторг ~2 млрд грн. Володіє приватним митно-контейнерним терміналом та ОЕЗ у Дніпрі. | Отримала в оренду на 49 років 6 га землі в порту Рені на кордоні з Румунією для будівництва мініпорту. |
| ТОВ «Квантс» (екс-«Аякс Дніпро») | Код ЄДРПОУ 39527846 | «Капітал-Прогрес» (52,6% — Єрмолаєв), ЗНВКІФ «Технології» (30%), ЗНВКІФ «ДФ Капітал» (14% — Дралюк). | Енерготрейдингова компанія з річним оборотом близько 1 млрд грн. | Добровільно призупинила дію ліцензії на постачання електроенергії наприкінці 2025 року на тлі розслідувань НАБУ. |
| Wycombe Square Investments LLP | Номер OC445547 (Лондон) | Ганна Насобіна, Георгі Велчєв (австрійський банкір), Борис Зімін (російський опозиціонер). | Спільне партнерство для управління елітною нерухомістю (Flat 7, 1 Wycombe Square, London). | Платформа для консолідації та легалізації європейських активів Єрмолаєва на користь цивільної дружини Насобіної. |
Особливий інтерес викликає виділення ТОВ «Потоки» 1 лютого 2024 року (вже після накладення санкцій РНБО) 6 гектарів стратегічної прикордонної землі в Рені Одеською ОВА. Голова Одеської ОВА Олег Кіпер публічно заперечував знайомство з Єрмолаєвим, проте договір оренди був укладений за класичною схемою децентралізації підписів.
Дозвіл на розробку проєкту підписав заступник голови ОДА Дмитро Радулов, орендну знижку оформив інший заступник Олександр Харлов, а безпосередній договір підписав начальник правового управління Роман Кравцов. Це дозволило Кіперу юридично дистанціюватися від прямого порушення санкційного режиму.
Присутність у структурі власності ТОВ «Потоки» Івана Дралюка — генерал-майора СБУ у відставці, колишнього заступника начальника Главку «К» СБУ та офіційного радника Олега Кіпера — пояснює лояльність державних органів до підсанкційного бізнесмена. Дралюк був звільнений з посади радника Кіпера лише 13 серпня 2024 року після публікації розслідування hromadske.
Ще 10% компанії належать Оксані Ковтун — дружині Володимира Ковтуна, колишнього чиновника Главку «К» СБУ, який нині працює в Державній митній службі. НАБУ веде розслідування щодо Дралюка за підозрою в організації масштабної корупційної схеми «сірого» експорту зерна в Одеському регіоні, де він, користуючись статусом радника голови ОДА, тиснув на трейдерів, змушуючи їх використовувати логістичні комплекси Єрмолаєва.
Транснаціональні шахрайські мережі та політичне прикриття в Києві
Масштаб проблеми виходить далеко за межі одеських портів і веде до старшого сина олігарха — 35-річного Артура Єрмолаєва (народився у 1990 році). Артур вибудував власну кримінальну імперію — транснаціональну мережу шахрайських call-центрів Milton Group, яка під виглядом інвестиційних платформ ошукала тисячі громадян в ЄС та США на суму понад 100 мільйонів євро. У грудні 2025 року Артура заарештували на Кіпрі за ордером Інтерполу та екстрадували до Естонії.
У квітні 2026 року він визнав провину, уклав угоду з естонським прокурором Юргеном Хува, сплатив 8,5 млн євро компенсації та штрафу, отримав 5 років умовно і після 4 місяців реального ув’язнення вилетів приватним літаком до Тель-Авіва. Сплата такої суми свідчить про наявність колосальних тіньових ресурсів, а швидке звільнення вказує на ймовірну співпрацю зі слідством та розкриття трансакційних шляхів Milton Group, що створило пряму загрозу для його партнерів.
Організатором Milton Group виступає Давид Тодуа (громадянин Грузії, Ізраїлю та Кіпру), близький до ексміністра оборони Грузії Давита Кезерашвілі. Для операційної діяльності в Україні Тодуа заснував ТОВ «Анлок Груп», керівником якої став Гія Гецадзе — колишній заступник міністра юстиції Грузії та України. Гецадзе разом із партнером Віктором Плескуном (народився у 1986 році) створив мережу консалтингових фірм («Расонс Лігал», «Расонс Екаунтинг», «Расонс Консалтинг», «Фьорст Флор Кепітал»), що стали містком для легалізації коштів call-центрів.
Плескун до квітня 2026 року обіймав посаду гендиректора ТОВ «ІС Либідь» (власник київського ТРЦ Ocean Plaza вартістю $300 млн) та входив до наглядової ради націоналізованого Демурінського ГЗК. Таке стрімке просування пояснюється тим, що Плескун є офіційним помічником народного депутата від «Слуги народу» Наталії Локтіоновї (народилася у 1981 році), яка є рідною сестрою Марії Левченко — особистої помічниці Президента Володимира Зеленського.
Чоловік Марії Левченко — Олександр Гогілашвілі (колишній заступник міністра внутрішніх справ, звільнений у 2021 році через наявність російського паспорта), після початку вторгнення став радником тодішнього начальника ГУР Кирила Буданова. Журналісти зафіксували, що Гогілашвілі, Левченко та родина Буданова тривалий час спільно проживали в заміській резиденції в селі Хотів, що належить Діані Стрелковській — колишній дружині В’ячеслава Стрелковського, громадянина РФ та відомого організатора масштабних конвертаційних центрів і схем ухилення від сплати ПДВ.
Аналіз зібраних даних дозволяє виділити три ключові сценарії, що пояснюють мотиви та ідентифікують потенційних замовників замаху на Вадима Єрмолаєва в Монако.
Сценарій сімейного розколу та захисту крипто-активів Milton Group
Ця версія базується на гострому конфлікті всередині родини Єрмолаєвих щодо розподілу активів після накладення на олігарха санкцій РНБО наприкінці 2023 року. Вадим Єрмолаєв офіційно залишається одруженим зі своєю першою дружиною Ганною Єрмолаєвою, проте фактично проживав із Ганною Насобіною. З метою виведення закордонного майна з-під загрози конфіскації бізнесмен почав масово переписувати європейські компанії та нерухомість (зокрема через Wycombe Square Investments LLP) на Насобіну та їхнього спільного сина Давида.
Це викликало занепокоєння у першої дружини та старшого сина Артура Єрмолаєва, які втрачали контроль над спадщиною на сотні мільйонів євро. Артур, маючи доступ до кримінальних фінансів Milton Group та професійних кілерських мереж, мав прямий фінансовий мотив для усунення Насобіної (що блокувало процес відчуження майна) та жорсткого залякування батька.
Залучення чинного офіцера ГУР Євгена Реута та експравоохоронця як операційного ядра замаху пояснюється наявністю неформальних зв’язків між крипто-спільнотою Milton Group та силовими структурами через політичний канал Локтіонової-Левченко-Гогілашвілі.
Сценарій корпоративного рейдерства та «синдром партнера Кіпера»
Даний сценарій розглядає замах як класичний силовий захват стратегічних активів Вадима Єрмолаєва в Одеській області. Після введення санкцій Єрмолаєв юридично переписав свої 50% у ТОВ «Потоки» (експортний термінал на Дунаї) та 52,6% у ТОВ «Квантс» (енерготрейдинг) на лояльних номінальних власників. Проте ця стійкість трималася виключно на його фізичній присутності та здатності контролювати процеси.
У разі його фізичного зникнення або недієздатності активи вартістю в мільярди гривень швидко перейшли б під контроль бізнес-групи Олега Кіпера та Івана Дралюка, які вже володіють значними частками в цих компаніях. Використання діючого офіцера воєнної розвідки Реута та колишнього поліцейського (з катівнею в будинку) для усунення виконавця Березовської демонструє залучення специфічного силового ресурсу для зачистки слідів рейдерської операції.
При цьому наявність Марії Вдовиченко (близької соратниці Кіпера, чия родина інтегрована у бізнес та військову прокуратуру РФ у Криму) на посаді першого заступника Генерального прокурора України гарантувала блокування будь-яких процесуальних дій щодо одеських схем на рівні центрального апарату ОГП.
Сценарій операції спецслужб та політичного саботажу
Французькі медіа активно просували версію, що вибух у Монако був спланованою ліквідацією СБУ через кримський бізнес Єрмолаєва. Крім того, вкидання інформації про причетність офіцера ГУР Реута до вбивства Березовської відбулося в медіа раніше офіційних релізів силових відомств, а деталі слідства активно зливав нардеп Гончаренко (лобіст конкурентів Єрмолаєва — групи Хомутинника-Фукса).
Це вказує на наявність внутрішнього саботажу в силових структурах. Заступник голови СБУ Олександр Поклад міг використати цей інцидент для дискредитації воєнної розвідки та ініціювання підозр проти керівництва ГУР на тлі триваючих спроб Банкової змінити керівника розвідки.
Проте застосування брудної бомби у центрі Монако, поранення дитини та жінки з британським статусом не відповідають почерку спецслужб через занадто високі дипломатичні ризики, що робить цю версію маловірогідною в частині замовлення безпосередньо державою.
Найвірогідніший інтегрований сценарій та операційний механізм замаху
Найбільш обґрунтованим є гібридний сценарій, у якому фінансовий інтерес Артура Єрмолаєва (збереження спадщини та усунення Ганни Насобіної) інтегрувався з рейдерськими намірами групи Кіпера-Дралюка щодо поглинання дунайських портових активів. Операційне виконання було реалізоване через корумпованих офіцерів спецслужб, які забезпечили технічний бік замаху та зачистку виконавців.
Артур Єрмолаєв виступив основним донором, виділивши 150 000 доларів США через криптовалютні гаманці. Через трансакційні канали консалтингової групи «Расонс» та політичні зв’язки з колишнім керівництвом ГУР (через Олександра Гогілашвілі) гроші були спрямовані на залучення чинного офіцера 9-го департаменту ГУР Євгена Реута та його напарника з СБУ. Вони найняли Анастасію Березовську за мінімальний гонорар (8 000 доларів), забезпечивши її фальшивими документами та орендованим авто.
Після того, як замах у Монако частково провалився (Єрмолаєв вижив, Насобіна також лишилася живою, хоч і скаліченою), а Березовська потрапила в поле зору Інтерполу, куратори прийняли рішення про її негайну ліквідацію. Вона була заманена на зустріч під Києвом 6 липня нібито для передачі решти коштів та евакуації, де її застрелили в голову та закопали в лісосмузі.
Важливою деталлю є зміна політичної кон’юнктури в Україні на момент розслідування убивства Березовської. У січні 2026 року відбулася заміна керівництва ГУР МО України — новим начальником став Олег Іващенко. Саме за його особистого сприяння та за оперативного супроводу контррозвідки СБУ було оперативно затримано Реута та його спільника.
Нове керівництво розвідки вирішило повністю розкрити кримінальну мережу та здати Реута правоохоронцям, щоб очистити відомство від токсичної спадщини попередніх неформальних зв’язків. Зізнання Реута про те, що він діяв «самостійно», було спробою захистити вищих замовників (Артура Єрмолаєва та одеську бізнес-групу) в обмін на лояльність під час судового процесу та збереження крипто-активів.
Замах на Вадима Єрмолаєва демонструє небезпечний прецедент використання санкційних механізмів держави як інструменту кримінального рейдерства. Санкції РНБО, замість блокування активів олігарха на користь держави, фактично послабили його юридичний контроль, зробивши вразливим для поглинання з боку регіональних еліт.
Фізичне скалічення Ганни Насобіної заблокувало юридичний транзит європейських активів Єрмолаєва, що тимчасово заморозило конфлікт навколо Wycombe Square Investments LLP, але відкрило шлях до агресивного поглинання ТОВ «Потоки» та дунайського терміналу в Рені групою Кіпера-Дралюка.
Розслідування вбивства Березовської за особистого сприяння Олега Іващенка свідчить про початок системного очищення спецслужб від комерціалізованих кадрів, проте глибина проникнення Milton Group у вищі політичні кабінети через родинні зв’язки Левченко-Локтіонової залишається критичною загрозою для національної безпеки України. Транснаціональні тіньові капітали кібераферистів продовжують інтегруватися у стратегічні сектори економіки (девелопмент, титанова промисловість, логістика), використовуючи корумпований правоохоронний апарат як приватну армію для вирішення корпоративно-сімейних спорів.