Можна все списати на війну: як начальник Черкаської ОВА потрохи розхитує український корабель

Останні кілька років Черкащині не зовсім щастить із очільниками області, яких за час президентства Зеленського вже змінилося аж шестеро… Одні загрузали у корупційних зв’язках та інтрижках і втрачали посаду через постійні скандали, адже столична влада втомлювалася ними розчаровуватись. Інші «загризалися» з місцевими бізнес-елітами так, що ті докладали масу зусиль і фінансових можливостей, щоб позбутись небажаного «елемента» у владному кріслі. Тож незручна фігура швидко злітала із обласної політичної шахівниці. Були і такі, хто намагався замкнутися у власному світі, і не втручатись ані в закулісні інтриги, ані протистояти їм. Втім, це також не рятувало від швидкої зміни, бо «ніяка» позиція у часи радикальних змін у суспільстві аж ніяк не могла задовольнити владний олімп… Єдиний, кому вдалося хоч якось тримати баланс між всіма цими стрімкими політичними ураганами, був Олександр Скічко, який за рік своєї роботи головою ОДА, можливо, і не міг похвалитись перед очільниками країни значними досягненнями, однак і власне ім’я нечистими справами не забруднив, при цьому не дозволивши корупційним баригам запустити лапки у бюджетні потоки настільки глибоко, наскільки малювала їхня жадібна уява…
Утім, з 24 лютого його дару балансувати та лезах політичних ножів стало замало: почалася повномасштабна війна, і від керівника області вимагався ще і специфічний воєнний досвід. Саме тому Скічко перейшов у ранг радника нового очільника ОВА — генерала розвідки Ігоря Табурця.

Здавалося б, не політик, а військовий Табурець не заразиться корупційними вірусами, і зможе гідно організувати на Черкащині воєнну оборону та налагодити економічну діяльність без зазіхань на суттєво схудлі бюджетні струмки. Однак, схоже, генеральський імунітет виявився явно заслабким перед фінансовими і владними спокусами.
Тож не минуло і кілька тижнів після призначення, як імідж начальника обласної воєнної адміністрації став регулярно підриватись на «мінах» політичних та корупційних протистоянь.
Спершу область струснуло від зіткнення Табурця із важковаговиком українського політичного заробітчанства, нардепом Антоном Яценком.

У квітні вибухнув серйозний скандал через призначення-обрання першим заступником міського голови Умані місцевого бізнесмена та волонтера Олега Ганіча, який є депутатом Уманської міської ради. За відповідне рішення тоді віддали свої голоси 21 депутат місцевої ради. При чому, як кажуть, троє з них на момент голосування перебували за кордоном, тож, якщо так можна висловитись, підняли руки «за» дистанційно. На цьому засіданні був особисто присутній начальник Черкаської обласної воєнної адміністрації Ігор Табурець, і пильно стежив за процесом. Кажуть, голосування відбувалось не без його настійливих «навіювань», і частина обранців просто злякалась тих можливостей тиску, які зосередила у руках голови ОВА війна. Через це призначення нардеп від Уманщини Антон Яценко зчинив скандал, і з притаманним лише йому політичним «шармом» звинуватив Табурця у «хабарництві» та «зраді». І хоч до «потоків свідомості» Антона Володимировича в області вже давно звикли ставитись по-філософськи, у колах черкаської бізнесової і владної еліти почали поширюватися думки, що Яценко здійняв галас не дарма, а його «обвинувальний дим» має цілком конкретне джерело «палива». Ну, а самого Табурця стали побоюватись, бо всім здалося, що він може використати свою політичну зверхність і воєнну ситуацію у власних інтересах, що не мають нічого спільного із захистом країни.

Згодом не прямий доказ цього отримали депутати Черкаської міської ради, які після залаштункових «терок» із очільником області отримали повістки до військкомату. Казали, що погрози вручити повістку тим, хто не слухається, – стали дуже часто лунати в стінах обласної адміністрації.

За кілька тижнів після уманських «розбірок» ім’я Табурця налетіло на ще руйнівніший іміджевий снаряд. Бійців місцевої тероборони, не достатньо навчених, не озброєних належно і не обстріляних кинули у саме пекло на східному фронті. Як результат: багато загиблих та зниклих безвісти. При цьому пораненим у госпіталях, як пошепки передають знайомі солдатів, не хотіли надавати допомогу, бо за документами вони, нібито, і не були на передку. У всьому цьому, звісно, ще будуть розбиратись відповідні компетентні органи, однак родичі загиблих і зниклих вояків намагались почути пояснення від Табурця, та тільки він із ними спілкуватись відмовився, відмахнувшись від материнських сліз скупим інформаційним повідомленням: мовляв, тероборона підпорядкована Збройним силам і рішення про її дислокацію чи участь у боях приймають там. От тільки в це на Черкащині мало повірили, бо керівництво ЗСУ на практиці не раз довело, що цінує життя кожного українського воїна. А от слова очільника Черкаської ОВА вже мали не таку безапеляційну вагу, як до перших скандалів навколо його персони.
Наступним ударом по репутації генерала стало гучне повідомлення Служби безпеки, яка викрила оборудку із продажем бронежилетів, що за волонтерських старань мали потрапити до бійців на фронт, а за якимсь темним провидінням натомість опинились на полицях магазину. Тоді СБУ звинуватило в організації злочинної схеми високопосадовців обласної воєнної адміністрації. Утім, на сьогодні не відомо, на якому етапі перебуває розслідування цієї кримінальної справи і хто головні підозрювані…
Між тим всі ці штрихи у публічному просторі стали окреслювати певний політичний портрет невідомого раніше у громадсько-політичних колах області начальника ОВА. І він справляє не найкраще враження. А якщо додати, якими сумнівними особами обставився він у якості радників (начальник одного із управлінь черкаської мерії, за яким тягнеться шлейф кримінальних справ і кого підозрюють у тісних зв’язках із місцевим криміналітетом, ще один очільник одного із силових відомств області, якого зі скандалом виганяли з посади і не раз звинувачували в корупції), — то й зовсім стає сумно, що у час воєнних випробувань ми змушені покладатись на чесність і порядність людей, які не дуже цими поняттями переймаються.

Та здається, самого пана генерала втрата довіри та плями на репутації не надто турбують. Бо очільники місцевих громад скаржаться на посилення тиску на них, коли вони починають противитись забаганкам обласної ОВА. Саме забаганкам, бо із захистом області у воєнному чи економічному плані часто зовсім не йдеться. Швидше навпаки: місцеві громади збурені і розгнівані через дії центральної владної вертикалі, від імені якої на Черкащині вершить справи Ігор Табурець.

Так, до столичних високих кабінетів полетіло не одне звернення із десятками авторитетних підписів з приводу тиску на очільницю Золотоніського району Ірину Тернову. На думку золотоніського громадсько-політичного активу, Ігор Табурець змушує чиновницю написати заяву на звільнення, бо вона нібито не виконує його вказівок. Через це у райдержадміністрації навіть висадився з перевіркою десант із кількох десятків осіб.

«У час, коли йде війна, де ціною життів українців відстоюються незалежність України, українська гідність, європейські цінності життя, демократія в країні, вступ до Європейського Союзу, — нам треба бути міцною опорою один для одного перед зовнішнім ворогом, об’єднуватись, щоб перемогти і відбудувати нашу країну. Ми закликали Ігоря Табурця провести відкриту зустріч з жителями Золотоніщини, прозвітувати про його роботу як голови ОВА, адже питань до його діяльності чимало», — зазначають підписанти одного із листів.

Але зустрічі вони чекають досі, бо одна справа негласні закулісні ігрища, а зовсім інша – вийти до людей із непереконливими аргументами. Тут пачкою незаповнених повісток довго махати не доведеться. Та і в Києві на подібний фортель відреагують блискавично, бо у воєнні часи сіяти незгоду та недовіру у середині держави – не припустимо.

Саме тому не набули публічного розголосу і погрози кримінальними справами голові Гельмязівської громади Івану Титаренку, який нібито наважився пропонувати присвоїти статус національного музею і парку ім. Григорія Сковороди землям у селі Каврай, на які «впливові люди» вже поклали око. Активісти розуміють, що розхитувати політичний човен публічно, — небезпечно для країни, яка веде війну. А очільник ОВА, схоже, цими логічними засторогами здравомислячих людей навчився вміло користуватись, «вибиваючи» незгідних із політичного пасьянсу поодинці.
Також до часу не виносять у публічний простір депутати та очільники Канівської громади свої тертя із начальником воєнної адміністрації.

Там, як слідує із листів до Президента України Володимира Зеленського та заступника керівника Офісу Президента Кирила Тимошенка, Ігор Табурець, так само, як в Умані, нібито лобіює власну креатуру у заступники до мера. Мова йде начебто про керівника комунального підприємства Черкаської районної ради, якого підозрюють у зв’язках із ділками, що побудували цілий бізнес на оборудках із піском.

«Очільник ОВА чинить прямий тиск, змушує взяти на посаду першого заступника вказану особу під страхом введення в Канівській громаді воєнної адміністрації. Більше того, головою ОВА вже втретє не погоджується порядок денний проведення сесії Канівської міської ради через невідомі причини та без надання письмового роз’яснення стосовно даного питання. Через такі дії Канівська громада у квітні та травні 2022 р. не змогла надати в оренду родючі землі для проведення сільськогосподарських робіт, у той час як Президент Володимир Зеленський та голова Офісу Президента Андрій Єрмак у своїх зверненнях до громад неодноразово наголошували на необхідності проведення посівної по всій країні. А громада відповідно недоотримала гроші до місцевого бюджету за оренду», — йдеться в одному з документів.

Тож, як видно із цієї епістолярії, у громадах області вже зріє протест. Голос розуму лідерів народних думок поки стримує хвилю обурення. Але такі непевні політичні струни натягувати весь час не вдасться. Вони можуть гучно рвонути у будь-який момент, а вибуховою хвилею може бути нанесено непоправних політичних руйнувань не лише Черкащині, а і всій країні. Це дуже небезпечно, зважаючи на те, що криваві московські кати тільки і чекають подібних приводів. Будемо вірити, що у столиці чують не лише канонаду на фронті, а і бачать загрозливі політичні протічки усередині державного корабля…

Микола Жарко