Моє життя серед хвостиків: як я створила зооготель у Києві
Коли мене запитують, чим я займаюся, я завжди відповідаю просто: «Я живу серед собак і котів». І це дійсно правда. У моєму домі завжди чути гавкіт, муркотіння, тупіт лап по підлозі. А ще — спокійне сопіння тварин, що засинають після насиченого дня. Це не просто робота, не бізнес і навіть не хобі. Це спосіб життя. Я власниця маленького зооготелю для тварин у Києві, який має теплу назву «ПЕС».
Я свідомо не роблю з цього «показовий бізнес», бо він для мене не про цифри, а про душу. Мій зооготель для животных — це простір, де хвостики відчувають себе як удома, а їхні господарі спокійні, що улюбленець у надійних руках.
З чого все почалось
Моє життя завжди було пов’язане з собаками. Я багато років займалася кінологією, мала власний розплідник, їздила на виставки, готувала собак до змагань. Мені завжди подобалося спостерігати, як тварина змінюється, коли їй дати любов, увагу і трохи правил.
Коли я припинила займатися виставками, у мене з’явилася думка: чому б не відкрити маленький затишний простір, де інші собаки і коти могли б відчувати себе в безпеці, коли їхні господарі у відпустці чи відрядженні? Так у моєму приватному будинку з’явився зооготель ПЕС.
Чесно кажучи, спочатку я боялася, чи зможу впоратися. Це ж велика відповідальність — чужа тварина. Але перші гості швидко показали мені, що це правильний вибір. Вони зустрічали мене радісним хвостиком вранці, засинали біля ніг увечері — і я зрозуміла, що не можу уявити іншого життя.
Мої перші постояльці
Пам’ятаю, як до мене вперше привезли бігля Тоні. Господарка переживала страшенно: чи зможе він звикнути, чи не сумуватиме? А Тоні одразу побіг на подвір’я, встромив ніс у траву і почав досліджувати нову територію. Ввечері він втомлено заснув на подушці, яку привезли з дому.
Або ось кішка Міся — справжня королева. Вона приїхала з переноскою, у якій відразу зайняла «трон». Я спеціально поселила її в окрему кімнату, щоб вона мала простір і не відчувала стресу. Вона швидко зрозуміла, що тут ніхто не заважає її величності, і навіть почала муркотіти, коли я приносила їй їжу.
З кожним таким випадком я все більше переконувалася: мій отель для собак и котов в Киеве потрібен людям, які люблять своїх улюбленців, але іноді змушені їх залишати.
Умови для кожного
Я завжди кажу: «У собак і котів, як і в людей, різні характери». Комусь потрібна компанія, комусь — тиша. Тому у моїй гостинице для животных є кілька варіантів проживання.
Для собак:
- маленький вольєр для тих, хто почувається затишно у своєму куточку;
- великий вольєр для активних ігор та руху;
- окрема кімната для справжніх індивідуалістів або для собак, яким потрібна тиша.
Для котів:
- простора триярусна клітка, де можна і полежати, і піднятися вище;
- окрема кімната для тих, хто не любить ділити територію.
Я намагаюся підбирати умови так, щоб тварині було комфортно. У кожного — свій характер, свої звички.
Маленькі історії з життя зооготелю
У моєму зооготелі постійно трапляються кумедні історії. Наприклад, якось у мене жили одночасно самоїд Ніка і хаскі Алекс. Вони настільки подружилися, що цілими днями ганяли один одного подвір’ям, валялися в траві, і навіть вечерю просили разом. Я надсилала їхнім господарям відео, і вони жартували: «Мабуть, нашим краще у вас, ніж удома».
Або випадок з кішкою Боні. Вона приїхала вперше і два дні сиділа похмура у клітці. Я вже почала хвилюватися. Але потім вирішила просто сісти поруч на підлогу і почитати книгу. І знаєте що? Вона тихенько підійшла і лягла мені на коліна. Відтоді ми стали друзями, і тепер господарі залишають її в мене без жодних сумнівів.
Такі моменти для мене важливіші за будь-які гроші. Це довіра — від тварини і від людини.
Чому це не бізнес
Можливо, хтось скаже: «Але ж це бізнес — гостиница для животных приносить дохід». Можливо. Але я ставлюся до цього інакше. Для мене важливіше, щоб собака чи кіт почувалися добре. Тому я не беру більше тварин, ніж можу приділити уваги. У моєму зооготелі завжди затишно, немає «натовпу».
Я вірю, що кожна тварина має відчувати себе як удома. Саме тому щодня надсилаю господарям фото і відео. Вони бачать, що їхній улюбленець щасливий. І це для мене головна «оплата» — спокій людей і wagging tail улюбленця.
Зооготель — це про сім’ю
Я не раз помічала: коли господарі залишають у мене тварину, вони ніби довіряють мені частинку своєї родини. Це велика честь. І я намагаюся не підвести.
Для мене зооготель для тварин — це не просто послуга, а продовження дому. Я люблю, коли тварини після прогулянки спокійно вкладаються спати, коли кіт муркоче біля вікна, коли пес радісно махає хвостом, почувши знайомий голос.
Це прості, але дуже важливі моменти.
Трохи про майбутнє
Я мрію, щоб у моєму готелі для собак і котів у Києві завжди панувала атмосфера спокою та любові. Можливо, з часом зроблю ще більший двір для прогулянок, облаштую більше кімнат. Але ніколи не хочу перетворювати це на конвеєр. Бо тоді зникне головне — душа.
Висновок
Коли ви читаєте це, можливо, ваш улюбленець мирно спить поруч. А може, ви якраз плануєте поїздку і думаєте, де залишити собаку чи кота. Знайте: є місце, де про нього подбають із любов’ю. Це маленький, але дуже теплий зооготель ПЕС у Києві.
Тут хвостики щасливі, а господарі спокійні. І я щодня дякую долі за те, що можу жити серед собак і котів, віддавати їм тепло і отримувати у відповідь їхню безумовну довіру.
Бо мій зооготель — це не бізнес. Це — життя.